Ми з Олею були найкращими подругами з часів університету. Я хотіла так вважати донедавна. Працювали разом в лікарні у різні зміни. Я не була заміжня, а Оля розписалась рано.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
У мене були стосунки з добрим чоловіком Юрою. Я планувала з ним створити справжню міцну родину. Розповім як ми зблизились.
Я жила одна у своїй квартирі, ніколи не була заміжня і не мала дітей. А на паралельній вулиці жив мій дідусь. Юра був його сусідом, вони навіть могли разом попити кави. Та коли дідуся не стало чоловік допомагав мені прибрати у квартирі та продати її. Після цього наше спілкування перейшло на новий рівень.
Я дізналася, що він вдівець. Юра виховував дочку Наталю, якій було 13 років. На диво ми з нею швидко здружилися і може це було не правильно, але дівчинка мені була як рідна. Я не могла сказати, що безмежно кохала Юру, просто поруч з ним мені було спокійно і добре. З часом ми розписалися, я переїхала до них і так утворилася наша сім’я.
Одного вечора у двері постукала моя подруга Оля. Вся в сльозах вона пояснювала, що посварилася з чоловіком і просила переночувати в нас, щоб позлити його, щоб почав її шукати. Я погодилась без вагань. Не підозрюючи, що на мене чекатиме далі.
Того тижня я працювала в нічну зміну, а вона в денну. Якось до мене подзвонила Наталя:
– Ви маєте негайно приїхати додому! – Стривожено просила дівчинка.
– Що сталося?
– Приїжджайте скоріше! – Дівчинка поклала трубку, а через 15 хв я вже була на місці.
Я побачила засмучену дівчинку, яка поглядом навела на спальну. Відчинила двері й застала у ліжку подругу зі своїм чоловіком.
У мене почалась істерика і від образи я пішла на балкон, щоб ніхто не чув моїх сліз. Наталя підійшла й обійняла мене:
– Ви заслуговуєте кращого ставлення. Мені дуже шкода, що тато так вчинив. Я розумію, що тепер ви підете від нас і ми більше не побачимось. Але ви мене стільки всього навчили. Ви стали мені як рідна мама! Я дякую за все, але хочу, щоб ви були щасливі.
Я була вдячної цій добрій дівчинці за її підтримку. Якби не ті її слова, я ще довго була у відчаї.
Наступного дня я зібрала свої речі та пішла. Після цього подала на розлучення і заблокувала номер Олі. Старалася взагалі не перетинатися з нею на роботі й всіляко уникала будь-яких розмов. Теж мені, найкраща подруга!
Мені сумно було без Наталі, та ми час від часу бачилися. Інколи вона приходила після школи до мене і ми разом робили уроки. Я любила дарувати їй подарунки. На вихідних ми пішли в парки, взяли морозива і гуляли. За деякий час ми зустріли Юру. Спочатку я думала, що він розсердиться, що ми продовжили спілкуватися. Але ні. Я дізналася, що Наталя досі не хрещена, і він запропонував стати її хресною мамою. Я була сильно здивована від почутого, але не відмовилась.
За кілька місяців я почула, що Оля розлучилася з чоловіком і розписались з Юрою. Чесно кажучи я пробачила їм зраду, але спілкуватися все одно не хотіла. Випадково я познайомилася з її колишнім. На диво він виявився дуже приємною людиною, і було незрозуміло чому від нього пішла Оля. Але у нас зародилася симпатія. З часом ми закохалися, він переїхав до мене. Вечорами ми в обіймах дивимося фільми, але скоро нас буде троє. Ми вирішили, що не будемо розписуватись зараз, це не так важливо.
Дуже рідко ми могли спілкуватися зі своїми колишніми, тільки через те, що я хресна Наталі. Дівчинка розповідає мені секрети, ділиться усіма новинами й своїми досягненнями. А Олю це сильно зачіпає, вона ніяк не змириться, що дівчинка її так і не прийме.
Як би ви вчинили на місці жінки?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
Ніколи не припиняйте бути хорошою людиною через поганих людей
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ти серйозно орендував увесь зал? – Не весь. Лише терасу. – А музиканти? – Ти ж казала, що ненавидиш “аби як”. Марина засміялась, але вже плакала. Олег став на одне коліно просто між столиками, підняв коробочку, і навіть чужі люди замовкли.
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
