Тоді була п’ятниця, Олена Василівна поспішала додому з роботи. Коли вже збиралася заходити до під’їзду, як почула, що хтось її гукає.
– Пані Олено! Це Ви? Мене звали Іванка. А це Миколка, Ваш онук.
Жінці раптово аж мову відняло. Здавалося, що аж ноги підкосилися, тому присіла на лавку біля будинку.
У пані Олени був син Ігор, йому нещодавно 25 років виповнилося. З самого дитинства намагалася дати йому все тільки найкраще, адже чоловік покинув її ще до народження малюка. Зараз Ігорко живе окремо від неї, купив квартиру та машину, має хорошу роботу. Часто заїжджає у гості до мами, провідує з подарунками. Але про якусь дівчину, а тим паче дитину жодного разу не чула! Хоча коли заходила тема про дітей, то син жартував, що зараз ще не час, хоче для себе пожити. А ось тут такий сюрприз!
Пані Олена не хотіла, щоб син повторив її помилку. Вона сама рано народила дитину, ще навіть університет не закінчила. Згадувала, як постійно економила на собі, купувала дешеві продукти та жила у невеликій кімнатці в гуртожитку. Потім, коли Ігор підріс, то віддала його у садочок, а сама бігла на роботу. Часто брала додаткові зміни. А зараз Ігор купує для неї путівки на море та санаторій, часто дає гроші на комуналку, адже у матері маленька зарплата й пенсія не за горами.
– Мені не треба від вас грошей. Просто я хочу, щоб у мого сина був батько та бабуся. Ось мій номер телефону. Я не проти, щоб ви бачилися з Миколкою… – сказала дівчина й тремтячими руками простягла аркуш паперу.
Син довго не хотів признаватися, але що тепер робити?
– Ми тоді з друзями поїхали відпочивати на море. А в компанії була ця дівчина. Я навіть не можу згадати, як її звати, чесно. Ось так у нас все закрутилося. Та я нічого серйозного не хотів, просто тимчасова розвага. Після того, як роз’їхалися, то навіть номеру телефона не залишила. А потім якось знайшла та одного дня прийшла до мене в університет. Сказала, що вагітна. Я не хотів ставати батьком так рано. У мене було декілька тисяч у гаманці, віддав гроші на аборт. А вона образилася та пішла геть! Ну я її не шукав, бо не хотів зайвих клопотів. Я тоді ще був студентом, хіба на стипендію проживеш?! – виправдовувався Ігор на кухні.
Тоді жінка відчула невелике розчарування. Не так вона сина виховувала, щоб він вчинив, як справжній боягуз. Зателефонувала одного вчора до дівчини:
– Я можу навіть тест на батьківство зробити, щоб ви переконалися, що я вас не обманюю! Миколка дійсно ваш онук. Я просто хочу, щоб мій син знав, що у нього є рідні бабуся й татко. У мене є робота, я добре заробляю, а син вже у дитячий садочок ходить. Просто він бачить, як по інших діток приходять бабусі чи дідусі, а у нього тільки я є… – розповідає Іванка.
Вже декілька днів пані Олена не знаходить собі місця, навіть спокійно спати не може. Трішки розчарувалася у сині, адже хіба так міг вчинити справжній чоловік – просто втекти від такої відповідальності! Але малюк не схожий на нього, можливо, що ця дівчина аферистка? Але Ігор сам признався, що знав про вагітність Іванки.
Тепер вона не знає, що робити. Вже й совість починає мучити. Виявляється, що у неї всі ці роки був онук. Знає з власного досвіду, як це – самостійно виховувати маленького хлопчика, коли грошей обмаль…
А ви б змогли дати Ігореві другий шанс та прийняти малюка? Що б ви зробили на місці пані Олени?
