Віра та Михайло проживали в невеличкій однокімнатній квартирі. Там у них народився синочок Олексій. Михайло працював на двох роботах, щоб гідно забезпечувати сім’ю та відкладати гроші на нову квартиру. Залишилося назбирати ще трішки і омріяна трикімнатна квартира буде їхня.
Віра все добре обдумала і запропонувала чоловікові альтернативний вихід. Вона сказала, щоб його матір продала все своє майно, яке у неї є на селі, а сама переїхала жити до них. Таким чином вони зможуть відкладені гроші витратити на ремонт в новій квартирі і придбати всю необхідну техніку. Поїхав Михайло до мами в село, щоб поговорити. Довго він її умовляв, мама важко зітхнула і погодилася. Ну як не допомогти своєму синочку? Вже через декілька місяців вона продала свій будинок та ділянку, а сама зібрала свої речі та переїхала жити в місто. Всі отримані гроші віддала сину.
Подружжя одразу придбало трикімнатну квартиру. Відсвяткували новосілля. Бабусі виділили найменшу кімнату. Синочок живу у середній, а Михайло з дружиною в найбільшій. Спочатку, всі жили в злагоді та любові. Михайло був дуже щасливий, що його мати тепер поруч з ним.
Але згодом, свекруха дуже почала дратувати Віру. Щодня вона жалілася чоловікові на те, що його мати вже досить стара, а ще від неї специфічно пахне. З гостями пізно ввечері сидіти не можна, бо свекруха спати хоче та й погуляти від душі не вдається. Ось так Віра акуратно підвела свого чоловіка до того, що маму потрібно відправити в будинок для престарілих. Там їй буде з ким поспілкуватися та й належним доглядом забезпечать. Після численних вмовлянь, Михайло не витримав і підтримав пропозицію своєї дружини.
Михайло не знав, як правильно розпочати розмову зі своєю мамою. Але час йшов і потрібно було щось вирішувати. Мама спокійно все вислухала і беззаперечно погодилася на пропозицію сина. Михайло видихнув з полегшенням і почав збирати мамині речі.
Вже через тиждень його мама переїхала в будинок для престарілих. Віра одразу взялася переплановувати її кімнату. Спочатку Михайло часто навідувався до матері, а потім робота його настільки затягнула, що він перестав взагалі їздити туди.
Через два місяці чоловік купив фрукти та відправився в будинок пристарілих. Він ніяк не міг впізнати свою матір, вона постаріла на років 10. На кріслі сиділа старенька жінка, а поруч з нею лежала старенька жінка, яка вже не могла ходити. В той момент на Михайла нахлинули емоції, він присів біля матері і міцно її обійняв.
Приїхавши додому, він все розповів вірі, але вона поспішила його заспокоїти, сказала, що всі старенькі люди так виглядають, тому переживати немає сенсу. Михайло хотів забрати матір назад, але Віра була категорично проти.
Остання його поїздка до матері пройшла дуже сумно. Мама не хотіла його більше бачити.
А невдовзі адміністрація будинку зателефонувала Михайлу та повідомила, що його матері не стало.
В той момент земля пішла у Михайла з-під ніг. Погляд був спрямований в одну точку, а думок була незліченна кількість. Він не міг зрозуміти, як він докотився до такого життя. Одразу поспішив додому.
Віра накрила на стіл та покликала до столу. Але Михайло пішов збирати свої речі. Він більше не міг знаходитися поруч зі своєю дружиною, це вона його довела до такого життя.
Він покинув квартиру, а про своє нове місце проживання нікому не сказав. З Вірою він більше ніколи не хоче бачитися.
Як ви вважаєте, хто винен в даній ситуації?
