Ми не можемо завжди точно передбачити, як будуть розвиватися ті, чи інші події. Завжди намагаєшся зробити так, щоб добре було всім, а виходить як завжди.
Сьогодні ми хочемо познайомити вас з досить сумною історією. Звичайно, ми завжди стараємося вчинити якнайкраще, але трапляється й таке, що у нас немає вибору.
“Наші відносини з мамою завжди складалися по-різному, напевно через те, що я в батьків був пізньою дитиною. Різниця у віці зробила своє. Як тільки у мене з’явився шанс, що піти, я так і зробив. Мені подобалося бути серед однолітків, та й не хотілося більше обтяжувати своїх старших батьків.
Я не можу сказати, що у мене були якісь серйозні непорозуміння з мамою. Вона дуже трепетно ставилася до мене, але була завжди владною жінкою. Відстань нас віддалила, іноді ми зідзвонювалися. А згодом, трапилося неминуче – помер батько, а мама залишилася одна.
Я переїхав до неї на один місяць, щоб не кидати одну. Важко було мені дивитися на неї, адже втрата батька була для неї болючим горем. Вони прожили разом майже шістдесят років.
Порадився я зі своєю сім’єю і вирішили ми забрати маму жити до себе. Я не хотів залишати її одну в будинку. Поговорив з нею, заспокоїв, сказав, що так буде набагато краще для нас всіх. Спочатку вона не хотіла перебиратися, але потім все ж таки зважилася. Тепер розумію, що просто хотіла догодити. Щоб ми не хвилювалися.
Ми досить швидко продали мамин будиночок, зароблені гроші я одразу поклав на депозитний рахунок і туди ж додав мамину пенсію. Я вирішив, що зможу власним коштом забезпечити їй цілком нормальне життя. Нашу старшу донечку ми відправили жити в університетський гуртожиток, вона давно хотіла спробувати самостійне життя, а маму переселили в її кімнату.
Ну і які можуть виникнути проблеми? Але був великий мінус – мамина туга по рідному дому ніяк не проходила. Вона все частіше почала вередувати.
Потім моїй мамі стало здаватися, що я викрав її з будинку і насильно утримую на квартирі. Вона звинувачувала мою жінку, що та краде весь час її речі. А потім заявила, що я силою забрав у неї будинок і витратив гроші. Спочатку ми не надавали цьому значення, але пізніше почалися справжні скандали.
Лікарі попередили нас, що ми маємо справу з незворотніми процесами і, швидше за все, мама й надалі буде продовжувати так поводити себе. Це сталося б все одно, навіть якби ми не стали її забирати і продавати будинок. А тим часом ситуація погіршувалася з кожним днем.
Я ніколи не обмежував пересування своєї матері та не закривав її в кімнаті на замок. І одного разу, коли ми всі були на роботі, вона спустилася в двір і почала кликати на допомогу. І хто ж був її кривдником? Я, її рідний син. Вона почала звинувачувати мене в тому, що я дуже погано з нею поводжуся, відібрав пенсію і не годую.
Тепер довелося розбиратися і з органами опіки. Вони прийшли до нас в квартиру, подивилися на те, як живе мати, я показав їм документи про те, що вся її пенсія і гроші від продажу будинку є на депозитному рахунку. Хлопці сказали нам прямо, мовляв, зараз є місце в платному санаторії для літніх людей. Дайте шанс мамі і самі живіть нормально.
Я не витримав і погодився на цю пропозицію. Ось вже через декілька днів моя старенька мама вирушила в будинок для людей похилого віку. Вона дивилася на мене так, ніби я її зрадив. В той момент мені було дуже важко і сказав співробітникам, що передумав. Жінка, яка була з ними, сказала, щоб я подзвонив вранці і повідомив їх про своє остаточне рішення.
Вранці вони знову приїхали до нас. Тим часом вночі, моя мама вирішила зателефонувати в поліцію і повідомила про те, що її хочуть вбити. Страшно, коли посеред ночі вривається у твою квартиру група озброєних людей.
З того часу пройшов місяць. Мама живе в санаторії і відмовилася від моєї допомоги. На утримання йде вся її пенсія. Я не кажу їй, що це дві третини від необхідної суми, і я оплачую інше. Говорять, що вона з кимось так навіть подружилася. Мене взагалі бачити не хоче, всім розповідає, що її син зрадник”.
А що ви скажете на дану ситуацію? Чи правильно вчинив чоловік?
