Доктор Бернард Лоун – одного разу оглядав пацієнта-«сердечника». Ставив запитання, але пацієнт не дуже охоче відповідав на них. Дружина пацієнта постійно виходила палити – тоді курили багато.
Після того, як дружина знову покурила, доктор зробив їй зауваження: навіщо ви так багато курите? Це дуже шкідлива звичка, та ще й маючи хворого чоловіка поряд! Жінка не витримала і слізно промовила: “Та справа зовсім не в курінні. Мій Джон не говорить вам правду – він захворів через свою матір, бо вона постійно проклинає та нервує його. Дзвонить та говорить погані речі. Джон терпить і нічого їй не відповідає, бо це ж його мати”.
Ця розмова дуже запам’яталася лікарю, тому він став спостерігати за своїми пацієнтами. І був неймовірно вражений: один чоловік дуже лаявся на свого діда, тому що, той голосно тупотить ногами коли ходить по квартирі. І цей старенький чоловік перетворився на інваліда. Інший пацієнт ледь поправився після операції – а йому колишня дружина дзвонила й погрожувала через гроші. Пацієнт не витримав і помер. Було маса таких випадків.
І тоді Лоун сказав: “всі пацієнти, які у мене були – стали жертвами емоційних конфліктів з близькою людиною”. З таких конфліктів дуже важко вибратися. Доводиться продовжувати спілкуватися, відповідати на дзвінки, разом жити та придушувати в собі природні емоції, адже потрібно бути хорошою людиною.
Він написав, що операції та вчасне лікування – це правильно. Вони дають змогу знову бути здоровим. Але причина таких хвороб може критися саме в недоброзичливому ставленні до людини. І чим спокійніша людина – тим важчі для неї наслідки таких конфліктів. Негативна людина поселяється у вашій підсвідомості й вигнати її – справа зовсім нелегка. Всі сили вашого організму йдуть на те, щоб вести внутрішню боротьбу, в якій не буде переможців – адже борються дві частини однієї особистості!
Люди з внутрішніми конфліктами часто хворіють і як наслідок – помирають. Вони змушують себе “пробачати”, “зрозуміти”, “абстрагуватися”, – бо так радять оточуючі. Але потрібно пам’ятати, що поки конфлікт не буде визнано – хвороба буде прогресувати.
Доктор Лоун заборонив пацієнтам розмовляти телефоном – мобільних тоді ще не було. Відвідувати хворих могли тільки ті родичі, з якими у пацієнта були приязні стосунки. І ви знаєте що? Люди одужували! До речі, Лоуну вручили Нобелівську премію через розроблену операцію на серці, а потрібно було дати ще одну – за ось це важливе відкриття, яке теж рятує сотні життів.
А ви згідні з цією думкою?
