Пані Галина ще довго сумувала, коли дізналася, що син Павло зробив пропозицію Іринці

Іринка була красивою дівчиною. Пані Галині вона одразу сподобалася ще під час першого знайомства. Тоді старший син Павло привів додому молоду невістку та сказав, що вони вже готуються до весілля. 

Однак, батько Григорій був категорично проти:

– Нізащо у світі. Та ноги моєї не буде потім на святкуванні, можете навіть не запрошувати! Якщо ти одружишся з Іриною, то можеш забути про те, що у тебе є батько. 

А все через те, що у дівчини була донечка від першого шлюбу, звали Катрусею. Тому пан Григорій не хотів приймати дівчину у родину. Казав, що вона хоче на сина скинути малу дитину та щоб він її забезпечував. 

Тоді була субота, пані Галина зібралася у гості до сестри. І за філіжанкою кави жінка розповіла про таке горе.

– Навіть не знаю, що тобі порадити. Ну якщо ти кажеш, що Іра дійсно дуже хороша дівчина та твій син її щиро кохає, то не треба їх розлучати. А чужих дітей не буває, – заспокоювала сестра. 

Думала поговорити зі своїм чоловіком – марно. Щоразу він гучно лаявся та казав, що проти такої невістки. А декілька днів тому Іринка запросила свекрів до себе у гості, на день народження донечки.

– Куди це ти так збираєшся? – косо глянув чоловік на Галину. 

– Так Іринка нас запросила, треба поспішати. Чому ти ще не готовий? Я вже таксі викликала.

– Збожеволіла? Я тебе не пускаю, вдома сиди. Нема чого до тої дівки пхатися!

Тоді пані Галина зателефонувала до Іринки та сказала, що не зможе прийти – захворіла. Але подарунок для дівчинки передала, бо молодша донька Орися зібралася на святкування.

– Мамо, ти забудь про таткові слова. Іринка дуже хороша жінка. Та і Катруся така гарна дівчинка. Товариська. Ох, як нашому Павлу пощастило. Можливо, тато потім зрозуміє, що дуже помилявся і все, – заспокоювала Орися. 

Дівчина тихцем вибігла з будинку та попрямувала до Іринки в гості. Однак, щодо батька вона дуже помилялася – чоловік був категорично проти такої родички. Навіть на весілля не пішов. Павло тоді дуже образився на батька та довго до нього не телефонував, не вітав з днем народження та іншими святами. 

– Якщо він так проти моєї дружини, то і проти рідного сина. Катя – моя донечка, і байдуже, що тато собі думає. Я від жінки та дівчинки не відмовлюся, – казав Павло.

А через декілька місяців Іринка завагітніла. Пані Галина з Орисею аж плакали від щастя. Думали, що звістка про онука може змінити поведінку Григорія. Чоловік спершу був категорично проти малюка. Але одного дня приїхав додому з великим пакунком.

– Це кому такий подарунок? – здивовано запитала донька.

– Онукові майбутньому. Все-таки, то дитина Павла. Не можу я вже ось так відмовитися від немовляти. 

Іринка ніяково зашарілася, коли побачила серед гостей біля пологового будинку пана Григорія. Він косо глянув на невістку, але взяв на руки маленького онука.

– Його звати Богданчик. Це Іра запропонувала так його назвати, – сказала пані Галина.

– Гарно звучить. Такий малюк хороший, – тихо сказав дідусь. Павло помітив, як по щоці пробігла скупа сльоза. Мабуть, від щастя. 

Здається, що народження Богданчика поставило крапку у сімейних чварах. Пан Григорій з пані Галиною ледь не щодня приходили у гості та няньчилися з маленьким онуками. Та і до Катрусі дідусь почав добре ставитися, гуляв з нею біля будинку, забирав з садка, купував різні солодощі. А дівчинка була такою кумедною та розумною. А ще дуже допитливою. Дідусь Григорій навчив її писати, рахувати та малювати. 

– Дідусю, а чому у мене з братиком різні прізвища? Ми що, не рідні ?

– Це ти про що, Катрусю?

– Ось у садку вихователька каже, що у мене прізвище Коваль. Хоча я знаю, що у мого братика інше – Іванчук. Ну але я також хочу мати таке гарне прізвище!

Тоді Григорій неприємно здивувався. Ввечері дочекався, коли син приїде після роботи додому. 

– Це правда, що Катя по документах ще має інше прізвище? 

– Ну так. А яка різниця? Вона моя донька, а те, що написано на папірцях, мене не цікавить. 

– А ось Катя переживає. Сьогодні взагалі мені сказала, що думає, немов вона – не рідна сестричка Богданчикові через прізвище. Так що завтра піди до установи та зміни все у документах. Вона також хоче мати твоє прізвище. І ще поговори з нею спокійно, поясни, що вона така сама дитина тобі, як і хлопчик. Бо вона дуже переживає. 

А пані Галина причаїлася за дверима та уважно слухала розмову чоловіків. Аж дихання затамувала. Нарешті Григорій визнав, що Катя – його онучка. І байдуже, хто її справжній батько. 

Григорій вчинив правильно? А ви б змогли прийняти чужу дитину? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ira
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector