Тамара вже досить довго живе сама. З чоловіком розлучилася декілька років тому, єдиний син Василь мешкає у іншому місті. Добре, що з онуком Петриком щовихідних приїжджає в гості. Однак, все одно, сумно без нього. Та і подруг у неї нема.
Ось приїде у суботу син з Петриком – а пані Тамара наготує стільки смачних страв, що у стола аж ніжки прогинаються. Не шкода для них нічого. З самого ранку поспішає до магазину, щоб спекти улюблений яблучний пиріг сина, курочку запекти чи домашнього борщику зварити. І звісно, що солодощі для онука чи якусь іграшку гарну придбає. Ще й додому гостинців дасть. Їй за радість так готувати для сина. Однак, не хоче напрошуватися до нього жити – у Василя своя родина та дім. Якщо вона тільки всім у квартирі заважатиме?
Але пані Тамара ще й хотіла догодити молодій невістці Галині. Купувала їй у подарунок дорогу косметику, фірмовий одяг чи навіть техніку для дому. Так, пенсія у пані Тамари була не велика, але для Галинки не було шкода. Бувало, що сама носила взуття ще з минулої осені, але зате Галинка тішилася подарункам.
Минулого тижня у свахи, Олени Михайлівни, було день народження. Святкували тоді скромно – зібралися у неї вдома. Також серед гостей була і Тамара. Вона з пані Оленою дуже довго не бачилася, адже живуть у різних областях. Хіба вітали одна одну через слухавку телефону і на цьому їх спілкування закінчувалося. Доїхала швидко, навіть прийшла до пані Олени заздалегідь, щоб допомогти накривати на стіл.
На кухні робота просто кипіла. Раптом сваха взяла у руки чайник. Такий же на Новий Рік пані Тамара подарувала Галинці. Точно не могла переплутати.
– Олено, а звідки у тебе такий красивий чайник? – вирішила перепитати свекруха.
– Ой, та це моя Галинка принесла. Сказала, що їй вдома така річ не потрібна. І щоб пилюкою не припадала та була корисна у господарстві, то мені віддала. А чайник такий хороший, – радісно відповіла сваха. Звісною що вона не здогадувалася, хто саме купив цей чайник.
А потім пані Олена дістала з серванта гарний набір фарфорових чашечок з блюдцями – також подарунок пані Тамари для Галинки. Тільки на цей раз на 8 березня. Стало неприємно аж до сліз. Вона так довго обирала для неї посуд, обійшла майже всі магазини – а невістка ось так вчинила. І тут справа навіть не у грошах. Намагалася завжди догодити, від щирого серця дарувала, але невістка, очевидно, не цінувала таку увагу від пані Тамари.
Вчора у Галинки було день народження. Подружжя хотіло з родиною посидіти вдома, а друзів та колег потім запросити у ресторан. Галя тоді так гарно намалювалася, одягла свою улюблену сукню, ще й укладку зробила. Пані Тамара тоді приїхала не з порожніми руками – привезла домашній тортик, солодощі, пиріжки, салати. Дала онукові Петрику 500 гривень, розвернулася…і сіла за стіл. Галя зі своєю мамою косо глянули. Невже пані Тамара забула про іменинницю?
Однак, старенька весь вечір тихо сиділа. Чула, як невістка перешіптувалася на кухні з Василем:
– Невже твоя мама забула за моє день народження? Де мій подарунок?
Жінка піднялася з-за столу, подякувала за гостину. Поцілувала на прощання онука та пішла геть. Не хотіла більше ні хвилини перебувати під одним дахом з такою невісткою. Ні, їй не було совісно за такий вчинок. Це вона так вирішила відплатити Галинці тою ж монетою.
Відтоді жінка заприсяглася, що більше ніколи не даруватиме невістці жодних подарунків, яке б свято це не було. Адже раніше вона так старалася, а її ніхто не цінував. У неї мізерна пенсія, ледь вистачає на одяг. Тому краще на старості років вона себе подарунками потішить.
Пані Тамарі вартувало раніше провчити таку невістку? Чи, можливо, свекруха купувала дійсно не дуже хороші подарунки?
