– Петре, ну виручи мене востаннє! Будь другом!
– Ні, Василю, я пообіцяв дружині, що приїду додому швидше!
– Не знав, що ти такий тюхтій! Як швидко Іванка тебе обкрутила і під каблук свій взяла, люди добрі! – голосив друг на всю вулицю.
Та мені до того було байдуже, бо такі “друзі”, як він — гірші за ворогів.
Діло було так…
З Василем ми знайомі з самісінького дитинства. Дружба між двома бешкетниками одразу зав’язалася. Я думав, що теплі майже братерські почуття будуть об’єднувати нас завжди, але помилявся.
По завершенню університету я одружився з найвродливішою дівчиною на курсі — Іванкою. Коли вона сказала мені “Так!” – я не міг повірити власному щастю.
Мій товариш ніби й радів за мене, але не втрачав нагоди пожартувати наді мною, підколоти, мовляв, тепер моє безтурботне холостяцьке життя завершилося і мені час готуватися до нудної і сірої сімейної буденності.
Він хлопець гулящий. В одному селі в нього Маринка, в іншому Даринка і пішло-поїхало!
Коли у мене з’явилася машина, Василько прямо розцвів, наче яблунька навесні.
– Друже! То це ж тепер мені не доведеться їздити до своїх красунь рейсовими автобусами. В мене власний перевізник є!
Така роль мені взагалі не подобалася, але відмовити товаришу я не міг. Хто ж знав, що це так кепсько вплине на мої стосунки з Іванкою?
Кожних вихідних Василь телефонував мені і просив, щоб я завіз його до дівчини, в яку він по вуха закохався. Черговий раз…
Я погоджувався, завозив друга в сусіднє село і чекав на нього під будинком, поки він вирішував свої любовні справи.
Дружина спершу мовчала, терпіла, казала тільки, що сумує і хотіла би більше часу зі мною проводити наодинці. Мені теж цього хотілося, але ж Василю треба допомогти!
Так тривало кілька місяців. Якось Іванка не витримала і влаштувала мені справжній скандал:
– Тебе той Василь приворожив чи шо? Чи може не тільки його в сусідньому селі дівчина чекає, а й в тебе там краля якась з’явилася?
– Та що ти таке говориш? Мені, крім тебе, ніхто більше не потрібен. Просто хочу допомогти другу…
Переконати кохану мені, мабуть, так і не вдалося. Приходжу ввечері додому, а її нема. Разів сто їй зателефонував — та все марно. Вночі припхалася напідпитку і сказала, що тепер розважатиметься з подругами кожних вихідних.
– Тобі можна, а я чим гірша?
Взяв її на руки, заніс до ліжка. Дивився на неї і розумів, що сам в усьому винен.
Доля подарувала мені шанс все виправити — наступного ж ранку машина зламалася. Я гадки не мав, в чому справа. Відвіз в ремонт. Цілий місяць Василька не було ані видно, ані чути.
Наші стосунки з коханою нарешті почали налагоджуватися. Але щастя тривало недовго. Повернули мені автівку — а за нею до берега й Василя прибило.
Наша пісня гарна й нова, як то кажуть.
Тепер я “працював” у нього водієм не лише на вихідних, але й у будні.
Якось за кілька метрів до села його нової пасії моя машина знову зламалася. Я думав, що друг мені допоможе, але якби ж то. Він просто подякував мені, поплескав по плечу і вийшов з машини. Я залишився сам у якомусь полі і гадки не мав, що робити далі.
Повернувся додому тільки під ранок. Переступив поріг хати, дивлюся — речей дружини ніде нема, і сама вона кудись зникла. Телефоную, а вона поза зоною.
Тільки тоді до мене дійшло, що я власними ж руками зруйнував свою сім’ю і втратив кохання всього свого життя. Як я міг бути таким дурним? Невже я й справді був готовий проміняти таку жінку на якогось “друга”, від якого одна лише назва й залишилася?!
Відіспався, привів себе до ладу і поїхав до тещі з тестем — знав, що моя Іванка там.
Довго довелося вимолювати у неї прощення, але мені таки це вдалося. Вона до мене повернулася, лише з однією умовою — я більше ніколи не буду жертвувати нашими стосунками заради дуже сумнівної дружби.
Знайти справжнього друга в сучасному світі — це справді великий дар. Не кожному так щастить. Тому не поспішаймо присвоювати такий поважний статус тим, хто цього зовсім не заслуговує, особливо, якщо вами так нахабно користуються.
Чи є у Вас справжні друзі?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
