Я з Петром одружена вже понад 30 років. Живемо у мирі та злагоді, є два дорослих сини. З чоловіком я була знайома ще з дитинства, адже ми гралися в одному дворі. Однак, потім виросли та наша дружба переросла у дещо більше. Тільки-но мені виповнилося 18 років, то Петя одразу зробив пропозицію руки та серця. Мовляв, не може більше чекати та хоче, щоб я стала його дружиною.
Ми майже не сварилися. А якщо і виникали якісь суперечки, то швидко знаходили компроміс. Я не могла довго ображатися на Петра, робила перший крок для примирення. Всі друзі нам заздрили та рівнялися. Казали, що наша родина – справжній приклад для наслідування. Чесно кажучи, такі слова викликали у мене тільки тривогу – боялася, щоб не наврочили. Адже рано чи пізно лихо може постукати у наші двері. І не дарма я так думала…
Наші сини вже дорослі, живуть в іншому місті. Часто приїжджають з онуками до нас у гості. Правда, інколи сумно та самотньо. Спершу нам з Петром подобалося таке життя – ми удвох, немов повернулася та іскра у стосунки, разом проводили багато часу. А нещодавно у чоловіка було день народження. Ми замовили банкет у розкішному ресторані, запросили всіх гостей та родичів. Все-таки кругла дата, 50 років. Я хотіла, щоб святкування пройшло розкішно.
– Я вдячний всім, хто прийшов на це свято. Так що підіймаю цей тост за другу молодість, ура! – сказав такий дивний тост Петя. І це був перший дзвіночок…
Після дня народження він ніби змінився. І справа не у характері. Петро почав користуватися парфумами, одягав на роботу щодня білу сорочку та піджак. Мовляв, хоче виглядати солідно серед співробітників. Щоразу посміхався, якісь бісики в очах бігали. А ще почав затримуватися на роботі.
– Просто у мене зараз багато справ у офісі, щодня різні документи треба оформити, договори, конференції. А ще можуть мене у відрядження відправити на декілька днів, – виправдовувався Петя.
А я наївно йому вірила. Знаю, що деякі жінки у таких випадках підозрюють чоловіків у зраді. Але мій Петя не входить у цю вікові категорію. Нічого не хочу сказати про нього поганого , але йому вже 50 років – застарий для таких подвигів.
Бувало, що він приходив додому, коли я вже спала. А зранку вип’є каву, хутчіше одягнеться та поспішав на роботу. Навіть не цілував мене на прощання, як робив це раніше.
Тоді була п’ятниця, кінець робочого тижня. Я поверталася додому у хорошому настрої, думала зробити сьогодні для Петі романтичну вечерю. Зайшла до магазину, купила всі необхідні інгредієнти – буду пекти улюблений торт чоловіка. Вже підходила до під’їзду та витягла ключі, то почула, як хтось гукає:
– Доброго дня. Ви Марина?
– Так. А ви чому запитуєте?
– Мені треба з вами серйозно поговорити, – сказала незнайома молода дівчина.
Я не хотіла пускати її до квартири, тому запропонувала присісти на лавочку біля будинку. Дівчина виглядала досить красиво, років 30 на вигляд. Гарна укладка, модні чобітки та сумочка. Вона ще довго не наважувалася першою почати розмову, немов соромилася мене. У руках нервово перебирала хустинку.
– Ну, я вас слухаю. У мене мало часу, я поспішаю додому, – сказала я.
– Мене звати Христя. Я працюю з вашим чоловіком. І хочу сказати, що я дуже кохаю вашого Петра. Сама не знаю, як я наважилася на такий крок, але роман у нас триває 3 місяці. І я прийшла до вас не просто так. Петя давно обіцяв мені, що зробить пропозицію. Але спершу треба з вами розлучитися. Однак, він не може. Адже прожив з вами так довго, шкода на старості років кидати. А ще боїться, що сини його не зрозуміють та відвернуться геть. Тому я вас благаю, подайте заяву на розлучення, зробіть ви цей перший крок. Ви жінка старша, розумніша. Петя вже вас давно не кохає!
Я не могла повірити у це. Спершу подумала, що це просто дурний жарт та мене хтось розігрує. Але дівчина слізно благала, щоб саме я першою покинула Петра. Не знаю, скільки часу я ще так просиділа, але надворі вже почало темніти. Я підвелася та мовчки пішла додому. Її сповідь просто не виходила з голови. Кинула всі продукти на підлогу та побігла до ванної кімнати. Я ледь трималася на ногах, тремтячими руками відкрила холодну воду у крані. Ні, це не страшний сон, а жорстока реальність.
Петя повернувся додому у хорошому настрої. Наспівував під носа веселу пісню, посміхався. А я закрилася у кімнаті та гірко плакала. Не могла ніяк наважити розповісти про таку зустріч з його коханкою. Але не хотіла так далі жити:
– Петю, я все знаю.
– Ти про що?
– Про Христину..
– Ми вже 3 місяці разом. Я її кохаю, немов помолодшав на 20 років. Вона дарує мені нове життя. А тебе не можу покинути. Все-таки ми так довго разом, у нас діти, родина. Шкода тебе. Але я вдячний за твою турботу.
Тоді я вирішила відпустити Петю. Нехай не мучиться поруч зі мною, а йде до молодої дівчини, якщо з нею так добре. Він зібрав всі речі та сказав, що залишає мені цю квартиру. Але мої подруги не розуміли такого вчинку. Мовляв, я весь цей час була для нього прибиральницею та кухаркою, поки сам проводив час з Христиною. Але насправді мені байдуже. Такий вчинок вбив всю любов та повагу до чоловіка. Нехай у них все буде добре. Тільки я більше не хочу їх бачити. Адже у мене є сини та онуки – найбільше щастя, заради яких я продовжую жити. Вони, до речі, у цій ситуації підтримали мене, і сказали, що тепер у них нема батька.
А ви б змогли відпустити чоловіка до молодої коханки? Чому?
