Свекруха ніколи не вирізнялася особливою гостеприїмністю. Тож у її домі ми бували рідко та й до себе її не сильно кликали. До народження онука вона взагалі не вдавалася у наше життя. Приїжджала декілька разів на рік – і всіх це влаштовувало.
Але, коли на світ з’явився мій малюк, свекруха раптом згадала, що сімейні зв’язки дають їй право голосу у моїй родині. Мало того, що вона до нас зачастила та ще й порядку мене вчити почала.
Вчора ввечері, коли ми пили чай на кухні, вона взагалі заявила, що я не маю совісті. Мовляв, дитину народила, дивитися за нею є кому, тож час на роботу. Гроші самі себе не зароблять. Мене це неабияк розлютило. Жаль, що тієї миті не було вдома Романа, мого чоловіка. Ми обидві розуміли, що такі розмови йому не сподобаються. Тому свекруха швиденько зібралася і втекла, допоки той ще не повернувся з роботи.
Слід розставити крапки над і. Після декрету я все-таки вийшла на роботу. До цього я працювала на хорошу компанію, де мені платили непогані гроші. Втім, були і мінуси. Як-от щільний графік. На роботі я зникала із самого ранку і до пізнього вечора. Також мене нерідко тривожили у вихідні і просили взяти додаткові зміни. З таким графіком часу на сім’ю у мене зовсім не залишалося. Погано, коли мале дитя зростає, навіть не бачачи рідну матір. Однак по-іншому не виходить. Робота у мене серйозна та відповідальна і начальник на поступки майже не йде. Не хотіла б усе своє життя присвятити праці.
Тож мені доводилося не роботу під життя підлаштовувати, а особисте життя – під працю. Це помітив чоловік. Після довги роздумів та розмов ми вирішили, що мені час змінювати роботу. Обоє погодили те, що я звільнюся і візьму собі час на пошуки чогось зручнішого, нехай і з меншою зарплатою.
Я живу зі своєю сім’єю у квартирі, яка мені колись дісталася у спадок від бабусі; у чоловіка є автомобіль, грошей нам і бе моєї зарплати вистачало. Тож я вирішила, що можу трохи перепочити, доки шукатиму нову роботу. Роман був тільки за.
Я не схитрувала. Одразу ж після звільнення почала переглядати нові вакансії, надсилала туди резюме і чекала, хто ж відгукнеться. Але поки все було марно.
Через карантин чимало фірм пережили ненайкращі часи, тому нових працівників особливо не шукають. Скоріш думають, як утримати тих, яких уже мають. Але я була переконана, що рано чи пізно точно щось знайду. Освіта у мене хороша, досвід є, навіть кілька мов знаю.
І ось того злощасного вечора ми розговорилися зі свекрухою про гроші.
– Ти вже чотири місяці сидиш вдома. Роман працює, а ти тільки в декреті. Досі ж працювала якось. Думаю, вам обом було б легше, якби не він один мучився. Можеш навіть у кафе чи в магазин влаштуватися, якщо маєш совість. Усім легше стане.Хоч якусь копійку в дім будеш приносити.
Я замовкла. І що мені на таке відповісти? Свекруха і так знає, що з грошима у нас усе гаразд. Чому це вона раптом вирішила мені дорікнути? Доки я над цим усім думала, Романова мати мовчки одяглася і пішла.
Потім я поскаржилася на це все чоловікові. Подумала, що це він наскаржився матері на мене. Виявилося, усе зовсім по-іншому.
Після нашої розмови роман одразу ж поїхав до мами. Не знаю, про що і як вони там говорили. Але після повернення Рома ще й букет квітів мені привіз. Він поважає свекруху, але мене ображати не дозволить.
Після цього всі забули той день, як страшний сон. Ми й досі добре спілкуємося з матір’ю чоловіка. А про роботу вона більше не згадує. Тепер її все влаштовує. Зате я вже знайшла непогану роботу і тепер прекрасно поєдную побут та працю.
Рада, що все сталося так, але свекрусі тієї розмови не пробачу. Тепер буду обережніша з нею.
А хто у вас відповідає за основний сімейний дохід?
