Якось серед ночі Ліза прокинулася від того, що її кішка Маркіза нахабно стягувала ковдру. Дівчина прокинулася, насварила кішку і розвернулася на інший бік, але все було не так просто. Її спокійна, завжди врівноважена кішечка, раптом занявкала так голосно, що дівчина підскочила відразу. А Маркіза стрибнула на віконце і почала дряпати його кігтями, озираючись на Лізу. Всім своїм виглядом показуючи, підійди швидше.
Жили вони в приватному будинку. Дівчина визирнула у віконце, нікого. Маркізу під пахву і знову в ліжко, а вона, як кинеться знову до віконця і жалібно так нявкає. Чоловік на зміні був. Дівчині моторошно стало. Але така незвичайна поведінка кішки підштовхнула до рішучого кроку – відкрити двері, вийти на вулицю і подивитися, що там відбувається насправді. Але не могла Маркіза просто так турбувати Лізу. Вона була дуже тактовна і розумна кішечка. Стривожена Маркіза озиралася на всі боки. Дівчина вийшла на подвір’я, нікого. Вона хотіла піти в будинок, як Маркіза почала голосно нявкати. Вибігла за хвіртку – нічого.
Ліза вийшла за нею слідом і ахнула. Під парканом лежав згорток і ворушився. Кішка підійшла до нього і обережненько почала оглядати. Підкинули. Дівчина озирнулася навколо, знову нікого, підхопила малюка і бігом додому. Розбудила свою маму і показала, що кішка знайшла покинуте немовля. А потім ще й здогадалася попередити Лізу. Мама на початку за голову схопилася, а потім одяглася і побігла до сільського фельдшера.
Та прийшла, оглянула новонародженого, і сказала, що хлопчисько здоровенький і жити буде. Місяців зо три йому від сили. Його поклали в лікарню, а Ліза з мамою провідати приходили. Вони звикли до малюка, що вирішили раз таке трапилося, що малюка залишили під їх парканом, усиновити малюка. Вирішили це на сімейній нараді і почали оформляти папери на опікунство, щоб забрати дитину собі.
Ліза взяла відпустку і почала більше часу приділяти малому. Через три місяці до них навідалася молода дівчина і почала просити віддати, мовляв це її дитина. Вона нібито розкаялася. Просто її кинув хлопець і у дівчини був нервовий зрив.
Вона була родичкою їхньої сусідки Тамари. У тому будинку постійно були п’янки і гулянки. Дитині там явно було не місце. Та й годувати треба було чимось малюка, а в будинку Тамари завжди було пусто, ось дівчина від відчаю і підкинула хлопчика до паркану Лізи. А тепер одумалася і вирішила забрати рідну кровинку назад. Звичайно, їй ніхто не повірив, що вона розкаялася. Від неї за версту несло перегаром. Почувши таке, розсердилася вона не на жарт і почала кричати. Мама Ліза відповіла, що не віддасть дитину. Адже той, хто зрадив один раз, зрадить і другий. Також жінка пригрозила, що повідомить про все в поліцію і посадить дівчину.
Ліза тільки стояла у кутку і плакала. 5 років у неї не виходило завагітніти, а тут Бог дав хлопчиська. І тут рідна матуся з’явилася. Та й чоловік її Сергій теж був радий малюкові. Сказав – прогодуємо, любити буду, як свого.
Після слів матері Лізи дівчина пішла і більше не з’являлася. Вона поїхала в місто за щастям. Ліза через пару років народила довгоочікувану двійню, хлопчика і дівчинку, які стали братиком і сестричкою для маленького Сашка. Ось так малюк підкидьок несподівано, негадано, приніс в будинок щастя і дитячий сміх, а Маркіза, завдяки якій знайшли малюка, лежала на підвіконні із задоволеною мордочкою і думала, як же їй пощастило, що вона живе в цьому теплом будинку, з такими хорошими господарями.
Вона не здогадувалася, що саме завдяки їй, стали щасливими її господарі.
Як ви вважаєте, Ліза правильно зробила, що всиновила маленького Сашка?
