Моя мати дуже активна жінка, незважаючи на свій поважний вік. У свої 96 вона самостійно ходить в магазин за солодощами, прибирає в будинку, ставить одяг в пральну машинку і смачно готує. Молодець, інакше й не скажеш.
Спати вона лягає рано. А перед сном постійно щось говорить про себе. Одного разу я не витримала і поцікавилася:
– Мамо, а що ти завжди шепочеш собі під ніс?
– Молитву, – відказала мати.
– Ти ж не ходиш до церкви, – здивувалася я.
– А мені й не потрібно Вона у мене всередині. А ця молитва колись в молодості врятувала мені життя.
– Ти раніше мені про це не розповідала.
– Не було відповідного моменту, а зараз можу розказати. Хочеш?
– Хочу.
Це сталося, коли мені виповнилося всього 22 роки. Здавалося, що все життя попереду. Дівчиною я була працьовитою і кмітливою. Лише зі здоров’ям у мене не ладналося. То голова крутилася, то в очах темно ставало. Думала, що це через втому.
Однак згодом головний біль став просто нестерпним. Я не могла більше нічого робити, тому увесь ас просто лежала на дивані. Кудись виходити не було ні сил, ні бажання. Довелося звернутися в лікарню. Мене оглянули і сказали страшні слова: жити залишилося не більше трьох місяців.
Я вийшла з дверей лікарні, сіла на найближчу лавку і гірко заплакала. В одну мить перед очима пролетіло все життя. Раптом до мене підходить стара жебрачка. На обличчі були лише зморшки.
– Внученько, тобі погано? – запитала вона.
– Дуже, – ледве видушила я.
– Нічого страшного, – почала заспокоювати вона. – Ось, читай у вільний час, – сказала жінка, простягнувши мені в руку клаптик паперу.
– Що це? – незрозуміла я.
– Молитва, – відказала стара. – Вона вилікує тебе. Довірся мені. Цей папірець мені дістався від матері. І ти його обов’язково бережи. Молитву вивчи напам’ять, а папірець не викидай.Саме він містить магічну силу.
Сказавши це, стара жінка пішла своїм шляхом. Я ж заховала папірець і почала читати молитву, коли ніхто мене не бачив. У кожну вільну хвилину я до неї поверталася. І зранку читала, і перед сном, і протягом дня.
І сталося диво. Я одужала. Лікарі не вірили, що таке можливо. Вони запитували, в чому мій секрет, а я сказала, що в молитві. Після цього вона ще неодноразово допомагала мені в житті. І тобі також.
– А що це за молитва така? – поцікавилася я.
– Отче наш, – відказала вона. – Та сила не в ній, а в папірці, на якому вона написана.
– Хіба він досі у тебе є? Йому ж, мабуть, більше, ніж 200 років.
– Звичайно, що зберігся. І коли прийде час я тобі його передам.
А ви вірите в чарівну силу молитви?
