Коли ми тільки одружились з Іваном, то жили у моїй двокімнатній квартирі. Ходили на роботу, донечку відводили у садочок. Так минав день за днем. Інколи свекруха приїжджала у вихідний, щоб посидіти з онукою.
Згодом чоловіка підвищили на роботі до начальника. Звісно, і зарплата стала більшою майже у двічі. Ми придбали ділянку і за півтора року поставили там новий затишний двоповерховий будинок. Мою квартири здавали в оренду. Який не який, а прибуток капає. І за комуналку платити не потрібно.
На наш новий дім приїхала подивитись Марія Степанівна, погостювала два дні і поїхала назад.
Я й подумати не могла, що мене чекає попереду.
Іван в один прекрасний день повідомив мене, що його мама житиме з нами.
Я остовпіла. Мені стало неприємно, адже ми навіть цього не обговорювали, він прийняв рішення сам.
– Мама плакала і просилась жити до нас, що я мав сказати? Їй же нудно самій сидіти у хаті, а тут ти і Даринка. Вона тобі допомагатиме.. – казав Іван.
Спершу все було добре.Ми виділи мамі гостьову кімнату, що була на 2 поверсі, поруч з нашою спальнею і дитячою кімнатою.
Марія Степанівна щоранку готувала сніданок, але я його не їла. Не через те, що він мені не подобається, просто я взагалі не снідаю.
А от доньці та чоловіку це подобалось. Вони завжди були ситі вранці.
Дім був прибраний, як ми повертались з роботи. У моєму житті поменшало домашніх справ і це значно спростило мій день, я так не втомлювалась.
Одного дня я зле себе почувала, вирішила не йти на роботу. Чоловік з донькою поїхали у місто без мене, а свекруха цього навіть не помітила. Думала, що в будинку нікого немає. Я почула, як вона розмовляє телефоном, а у розмові періодично проскакує моє ім’я. Причому не з дуже хорошої сторони.
Я одягла халат і підійшла ближче до її кімнати. Гріх було не послухати, чим я їй не вгодила.
– Та вона нічого абсолютно не робить, Зіночка! За що мені така лінива невістка, їй Богу! З’їсть усе, що я приготую і поїде на роботу. Повертається і йде відпочивати, а я стара маю і прибрати, і приготувати, і за Даринкою дивитись! Ти бачила таке?
Я була в шоці від почутого. Я пішла на кухню робити собі каву, думаю, свекруха зрозуміла, що не сама, бо стала говорити зовсім тихо.
У вечері мій стан зовсім погіршився, я вже не могла підійнятись з ліжка, у мене була висока температура.
Марія Степанівна боялась, що я почула її розмову і нажаліюсь чоловіку, то пішла в обгін і сама почала мене обговорювати.
– Що ж ти не ставиш на місце свою дружину, Іване? Спить цілий день, вдома нічого не робить і ще й грошей тьму витрачає незрозуміло куди!
Я думала, що Іван заступиться за мене. Він знає, що я робила усю роботу, коли ми жили окремо. Ми працювали однаково, разом приходили додому. Я зовсім не лінива. Просто з приїздом свекрухи я делегувала частину своїх обов’язків їй, однак, я гадала, їй не важко.
Якби ж я знала, що це переросте у таку проблему, краще сама б усе робила.
– Але вас сюди ніхто не кликав допомагати не просив! Не розумію, чому ви так розкомандувались – не витримала я.
Після сказаних мною слів, Іван попросив мене зібрати речі і піти. Він став на бік матері. Вона вже добряче його обкрутила.
Я не збиралась терпіти такої поведінки. Подзвонила квартирантам, попросила з’їхати. Сама почала збирати свої речі і доньки. Не залишусь тут більше. Нехай сидять собі вдвох.
Я спокійно справлялась з усім сама і нічиєї допомоги мені непотрібно було. Я довго лила сльози, ображалась, злилась, але пообіцяла, що назад не повернусь.
Через рік я зустріла іншого чоловіка. Він знайшов спільну мову з Даринкою, вони потоваришували. А от Іван так і не намагався навіть бачитись з донькою. Не розумію, невже йому було байдуже?
Нещодавно випадково побачила Івана. Він жалівся на те, що я його покинула і усе життя пішло шкереберть. Як виявилось, тепер Марія Степанівна зайняла нашу спальню, а сина відправила у гостьову кімнату. Вона у нашому домі живе з якимось чоловіком. При чому забезпечує їх обох Іван.
Та що я можу зробити? Він сам створив таку ситуацію. Якби він зробив тоді по-іншому, можливо, ми б і досі були разом. А так, сталось те, що сталось. Часу назад же не повернеш…
Як ви думаєте, чому Іван був на боці матері, а не дружини під час тієї сварки?
