Зі своїм перший коханням я познайомилася одразу після завершення навчання в школі. Я настільки сильно покохала його, що одразу подумки почала мріяти про наше з ним майбутнє. Ми досить рано одружилися, не думаючи про те, як будемо жити далі. Батьки влаштували нам пишне весілля, гуляли три дні, як і належить за нашими звичаями. Моя мама тоді щиро за мене раділа і вирішила подарувати нам квартиру, яка залишилася від бабусі. Звичайно, що квартира вимагала ремонту, але ми тоді дуже зраділи, що у нас буде власний дах над головою.
Моя мама допомагала нам і після весілля. Віддала майже всі свої відкладені гроші на те, щоб ми зробили ремонт. Грошей нам навіть вистачило на те, щоб купити хорошу та якісну техніку. В той момент мені здавалося, що про краще життя я й не могла мріяти. Але в житті настала чорна смуга. На моєму весілля батько познайомився з молодою жінкою і закохався в неї.
Тоді, мені справді стало шкода маму. Вона намагалася не показувати свій біль та розчарування і продовжувала радіти за моє сімейне благополуччя. Невдовзі батько зібрав всі свої речі та покинув маму, виписавши при цьому мою маму з їх спільної квартири і продав її. З того часу, я більше не хотіла бачити свого батька, це просто мерзенний та підлий вчинок.
Після розлучення, моя мама почала погано себе почувати. Поки мама лежала в лікарні, я намагалася розв’язати питання з житлом для неї. В лікарню вона потрапила з інсультом, тому я знала, що перших декілька місяців, їй точно потрібен буде щоденний догляд.
Не довго думаючи, я вирішила забрати маму до себе додому. Квартира у нас була досить велика, приблизно 70 квадратних метрів. Я вважаю, що цього цілком достатньо для того, щоб комфортно було проживати трьом людям. Після інсульту моя мама майже нічого не говорила та тяжко пересувалася навіть по квартирі. Але ця ситуація також допомогла мені зрозуміти, який чоловік знаходиться поруч зі мною.
Він постійно мені наголошував на тому, щоб я орендувала мамі житло, оскільки йому не комфортно жити поруч із тещею. Але як я говорила раніше, ця квартира була подарована моєю мамою і гроші на ремонт давала теж вона.
Я вирішила не створювати конфліктні ситуації зі своїм чоловіком, а просто в один прекрасний день зібрала його речі та виставила за двері. І знаєте, я навіть за ним не сумувала. Якщо чоловік не вміє підтримувати свою жінку в складних життєвих обставинах, то навіщо він взагалі? А урок від мого батька був засвоєний на все життя!
Мамі вже стає набагато краще, хоча вона вже ніколи не зможе бути настільки радісною та енергійною як колись. Це моя мама і у мене є перед нею обов’язок, піклуватися та оберігати, коли щось трапляється. Радію, що у нас з колишнім чоловіком не було дітей!
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила жінка?
