Після розлучення я погодилася, щоб дочка з внучкою переїхала до нас. Але я і не уявляла, яким стане наше життя після цього

Наша єдина донька одружилася з розлученим чоловіком. Ми прийняли її вибір. Молоді жили від нас окремо і тісний зв’язок ми не підтримували. 

Та чотири роки тому вони розлучилися. Після цього дочка разом з онукою переїхала назад до нас. На той час ми з чоловіком працювали останні роки, а зараз вийшли на пенсію. Онучка ходить в школу, а дочка працює медсестрою. У неї робота в першу зміну, а потім увесь день вона сидить вдома. 

Дочка не хоче ні з ким спілкуватися. Навіть на прогулянки з дитиною не виходить.

Ми з чоловіком без вагань прийняли нашу дочку з онукою після розлучення. Її колишній чоловік був непоганий. Вони жили в достатку, але довго не могли мати дітей, тому зять дуже любить свою донечку. Моя ж дочка постійно ревнувала його до колишньої сім’ї. Через це у них було багато непорозумінь та скандалів. 

Мабуть, тому у них нічого не склалося. Навіть спільна дитина не змогла примирити їх і врятувати від розлучення.

За ці чотири роки я втомилася від своєї дочки, бо вона постійно мені докоряє. Для мене справжній відпочинок, коли вона на роботі. Внучкою також я займаюся. Ми разом вчимо уроки, ходимо на прогулянки і танці. Дочка в цей час або сумує, або скаржиться на життя. Та це не моя вина, що у неї не склалося на особистому фронті. 

Зараз дочка вже звикла, що онучка завжди на мені. Вона сприймає це як даність і зовсім забула про свої материнські обов’язки. 

Чоловік також не задоволений поведінкою нашої доньки. Він не розуміє, як вона може цілими днями спати або перед телевізором лежати: молода ж іще! Однак їй він цього не говорить, натомість лише мене звинувачує. 

Усі домашні обов’язки в домі на мені. Я і прибираю, і готую. Дочка інколи може якусь випічку спекти, якщо у неї з’явиться настрій. Та це буває дуже рідко. 

А зараз ситуація стала ще гіршою, бо вона дізналася, що її чоловік повернувся до колишньої дружини. Може вона просто шкодує, що стала ініціатором їхнього розлучення? Говорити про це вона не хоче.

Тема колишнього взагалі табу у нашому домі. Дочка навіть не дозволяє йому бачитися з донькою, а дитина сумує за батьком. Як так можна? 

Я люблю свою дочку і онучку, але дуже хочу пожити від них окремо. Я навіть готова поміняти свою улюблену двокімнатну квартиру на дві однокімнатні або платити оренду за зйомне житло. Ми з чоловіком вже просто мріємо про спокій та тишу. 

Не хочу ще більше засмучувати дочку, але так жити більше неможливо.

А що б ви зробили на місці жінки?

Vasylyna
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector