Я ріс у родині звичайних працьовитих людей. Батьки не могли собі багато дозволити, бо заробляли мало. Розраховувати на їхню фінансову допомогу я не міг. Тому сильно постарався і власними зусиллями вступив до університету.
Щоб мати власні гроші я влаштував на роботу на нічні зміни. Після другого курсу я зустрів свою Іру. Ми закохалися і планували одружитися. Та через 5 місяців дівчина завагітніла. Спочатку ми сильно переживали, вона навіть хотіла зробити аборт, бо ми не мали власного житла. Та я переконав її, що ми все зможемо і пройдемо це разом.
Я вирішив перевестися на заочне, щоб більше заробляти. І працював без вихідних на двох роботах. Але завдяки цьому ми змогли взяти кредит на квартиру ще до народження дитини. У такому режимі я майже без відпусток відпрацював сім років. Ставлення дружини з кожним роком ставало все холоднішим. А донечка пішла у перший клас. Вона була розумною і доброю дитиною.
Батьки Іри одразу після знайомства незлюбили мене. Не вважали мене гідним дочки, казали, що я досі неуспішний чоловік. Що якби не я, то її життя склалося б зовсім по-іншому. Боляче мені було завжди від тих слів. Бо я старався для них зі всіх сил. З друзями дуже рідко бачився. До алкоголю був байдужим. Всю увагу і час, що залишалися після роботи приділяв сім’ї.
Наступним ударом був скандал від Іри. Вона на рівному місці вирішила накричати, що я невдаха і вже давно їй не потрібен. І була готова подавати на розлучення. У той момент я ще ніколи не відчував такого спустошення. Усі мої старання перекреслили за одну хвилину. Але що я міг зробити. Я намагався догодити їй, але видно мені цього не вдалось. Через кілька днів документи вже лежали на столі.
Щоб якось себе розрадити я вирішив навідати батьків. Взяв зі собою дочку, Іра була не проти й поїхав. В результаті я почав наполягати на тому, щоб дитина залишилася зі мною і виграв суд. Квартиру ми продали й поділили гроші. Так і жили собі з дочкою.
Через кілька років помер мій батько і я вирішив забрати маму до себе. Вона раділа і допомагала внучці з уроками. Вони гарно проводили час разом, а я спокійно зайнявся кар’єрою. Невдовзі мене підвищили і я став більше заробляти.
Минув ще рік. Іра ні разу не подзвонила до дочки так, ніби її ніколи не існувало. Якось після роботи я зустрів її батька на стоянці. Він впізнав мене й одразу підійшов з милостивим обличчям. Він привітався і потиснув мою руку. Почав розпитували про мої справи і як поживає внучка. А потім пожалівся на Іру.
– Загуляла вона. Одразу після розлучення знайшла іншого і привела до нашого дому. Він був нікудишнім, але все одно залишився. А з часом вона почала пропадати в клубах, ресторанах. Постійно під алкоголем, пізно поверталася додому. Так на її роботі зробили попередження і потім звільнили. Тепер вона і наші гроші пропиває. Роблю їй зауваження, то вона починає сваритися, така нестерпна. Так опустилася, що соромно тобі розповідати. Не життя, а пекло. Як далі жити з нею… – Засмучено розповів тесть.
Він виглядав дуже стурбованим і розчарованим. Та поглядом просив, щоб я допоміг. Але я не міг. Вони всі ті роки були проти мене, навіть не намагалися завадити розлученню, а навпаки ще більше намовляли Іру проти мене. Їхня дочка завжди була кращою всіх. То нехай самі тепер живуть зі своєю “зіркою” і мене не чіпають.
Невже вся справа була в чоловікові? Чому Іра так вчинила?
