До сусідки баби Килини вже багато років ніхто не навідувався в гості. Її єдина дочка Софія ще в молодому віці виїхала закордон. Перший час дівчина не забувала провідувати матір. Згодом вона вийшла заміж, народила сина і приїжджала вже всією сім’єю.
Останній раз, коли я бачила Софію, вона з чоловіком була на розкішному авто. Пара якраз повернулася з відпочинку. Було помітно, що грошей їм вистачає, а життя у них виглядало безтурботним.
Однак після цього візити припинилися. Причина невідома. Килина намагалася зв’язатися з донькою, але все було даремно.
Тож багато років до баби Килини навідувалися лише я з мамою та поштарка. Жінка зводила кінці з кінцями і давала собі раду доти, доки не захворіла.
Оскільки старенька не могла ходити і потребувала постійного догляду, ми почали приходити до неї кожного дня. Нам було шкода жінку, адже крім нас нікому було про неї подбати.
Бабуся просила нас приготувати їсти і сходити в аптеку. Ми не могли їй відмовити. За ці роки вона стала нам рідною. І взагалі, як можна залишити людину в біді? Щоб розв’язати цю ситуацію, ми навіть ходили в сільську раду і пояснювали, що склалися такі обставини.
Коли я в черговий раз навідалася до баби Килини, вона поставила мене перед фактом, що усе її майно дістанеться мені. Як тільки прийде нотаріус, вона все офіційно оформить. Поки ми гостювали у сестри на дні народженні жінка виконала те, що обіцяла. Хоча я досі не розумію, чому вона вирішила так вчинити.
Почуття вдячності змусило нас з матір’ю ще краще ставитися до бабусі. Ми купували їй продукти та все необхідне за свої кошти. Так минуло декілька років.
Та одного дня бабусі Килини не стало. Софія разом з чоловіком миттю з’явилися в селі. Не знаю, хто сповістив їй цю новину.
Дочка зі сльозами на очах прийшла до мене. Вона дякувала мені за допомогу.
Тоді дівчина розповіла, що вони увесь цей час жили закордоном. Через фінансові труднощі у них не було можливості приїхати. Загалом, їм було не легко, а борги виплачувати доводиться до сьогодні.
Після похоронів я дізналася, що будинок все ж належить Софії. Виходить, що старенька обманула мене. Навіть не знаю, як розповісти про це матері, адже їй не можна зайвий раз хвилюватися через проблеми зі здоров’ям.
Дочка жінки сказала, що збирається продати спадщину і просила увійти в її становище. Але хто зрозуміє мене?
Хтось може засудити мене, мовляв, я вирішила нажитися на нещасній жінці і відібрати хату від її єдиної дочки. Справді, не буду приховувати, що я хотіла отримати в спадок цю нерухомість. Адже я багато сил витратила на догляд за старою і хворою жінкою. Хіба кожен готовий взяти на себе такий тягар? Тим паче бабуся завжди була в достатку і мала що їсти.
Не знаю, що мені робити в цій ситуації. Можливо, хтось порадить мені, як правильно вчинити? Чи маю я якісь права на цей будинок? Потрібно діяти, поки Софія ще не продала хату своєї матері.
Які у вас думки з цього приводу?
