Старенький дідусь Фома глянув косо на молоду дівчину. “Ох, видно, що то міська краля, не для життя в селі народжена” – подумав чоловік. Однак, допомагав дружині приносити страви на стіл – приїхав син з нареченою на оглядини.
Сини їх не кожен день з нареченими знайомили, а тут першим вирішив молодший несподівано з’явитися на поріг під руку з дівчиною. Завівши в будинок довгоногу, гострозору дівчину, він заявив: «Знайомтеся, це моя дружина Аліна».
У матері від такого сюрпризу відвисла щелепа, а батько, крекнувши, присів. Вони мовчки переглянулися, мовляв, давай зустрічати гостей.
Галина Іванівна швидко відкрила комод, де у неї лежала нова накрохмалена скатертина, спеціально для особливого випадку. Збігала в комору за заготовками. Принесла банки з малосольними огірочками, салатами, грибочками. А сама все думає: «Ось це мода нині пішла, ні словечка, ні звісточки, а тут дивіться-но дружина …» Не витримавши, вона відвернулася і почала плакати. Скільки старань доклали, виховали, до традицій привчали, а він гляньте що вигадав.
– Мамуся, ти що, все ж добре. Ви обов’язково потоваришуєте, а поки ми з Аліною до озера підемо, ми недовго …
Після того як двері за молодими закрилася, Галина Іванівна повернулася до чоловіка, і витерши піт з чола, розплакалася.
– Ну, годі тобі, радіти треба за молодих, – щосили заспокоював дружину дід Фома.
– Ой, а ти бачив, що на ній одягнене? Йде по селу, а пузо голе, ось це мода … позорище яке для нас буде.
Дід, ворушачи вусами, посміхнувся:
– Ну, ви то, баби, краще про моду знаєте. А сама забула, в чому перший раз з’явилася тоді …
– Це коли? Я була в пристойному ситцевому платті в білий горох. Такий фасон був раніше модним.
– Ну, ну … – посміхався дід Фома, гладячи рукою бороду.
– А ім’я-то яке, – не могла заспокоїтися жінка, – подумати тільки Аліна, як з казки їй Богу. Тобі нікого вона не нагадує?
– Ні.
– Адже вона копія Марини, пам’ятаєш, ти ще упадав за нею.
– Ох, мати, знайшла що згадати. Я ні за ким крім тебе і не упадав. Разок пішов проводжати, а ти до гробу тепер згадувати будеш.
– А що ж в дружини її не взяв? – в блакитних очах Галини Іванівни з’явився блиск, а на щоках з’явилися пустотливі ямочки, від яких Фома завжди був у захваті.
– Ямочки твої вже відразу мене з розуму звели, та ноги довжелезні сподобалися ….
– Та ну тебе, – відмахнулася жінка і повернулась до плити. А чоловік правий, у неї були гарні, довгі, стрункі ноги, які в окрузі ще пошукати треба було. Ех, як же швидко пролетів час, думала Галина Іванівна.
Скоро прийшли молоді, всі посідали за столом, випили за щасливу нову сім’ю.
– А скільки тобі рочків, дівчинко? – запитав дід Фома.
– Двадцять три, – відповіла Аліна.
– А працюєш де?
– Я вчителька початкових класів.
– Значить, дітей розуму навчаєш. Хороша робота. А батьки твої хто?
Несподівано дівчина опустила очі, ніби вирішила подивитися уважніше, що лежить у неї на тарілці.
– Тату, немає у неї батьків. Аліна сирота, виросла в дитячому будинку.
Дідові стало дуже незручно, і він замовк.
– Господи … – зітхнула Галина Іванівна, ледь не впустивши огірок, який мала намір покласти в тарілку невістки, – хороша моя … ти їж, їж, голодні з дороги.
А пізніше дід, не порушуючи старих традицій, показав свої військові нагороди. Він пишався своїми орденами, медалями, старими, пошарпаними подяками. І тільки мати не могла знайти собі місця, погляд її розгублено блукав то за чоловіком, то за сином, то за невісткою …
***
Увечері молоді знову пішли на прогулянку. Галина Іванівна накинула шаль і вийшла у двір. Вона сіла на ґанок, а чоловік присів поряд.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Серпнева ніч була дуже теплою, зірки на небі мерехтіли дуже яскраво, і від цього воно здавалося ще ближче. Люди похилого віку занурилися в спогади.
– А пам’ятаєш наше весілля? Тоді вечір один в один був як сьогоднішній, а ти …
– Так це згадувати вже ні до чого … ми вже зовсім інші. Ти краще б паркан підлатав, та й дах поремонтувати треба. Поки син тут, зробили б разом.
Дід Фома, зітхаючи, покосився на дружину.
– Як зазвичай. Сіра ти якась, Галино. Ніякої романтики з тобою.
– Треба було Марину за дружину брати, та аж надто романтична була, – єхидно сказала Галина Іванівна.
– Ех ти, дурненька моя стара …
На ніч старі лягли на скрипучому старенькому дивані, а ліжком в кімнаті поступилися молодим. Діда Фому мучило безсоння. Він чув, як з іншої кімнати лунає завзятий сміх невістки. Дідові згадалося, як він зробив пропозицію молодий красуні Галі, і ось вони вже йдуть під вінець і доглядають за маленьким синочком ночами. Він вставав до колиски й колисав малюка, щоб його втомлена дружина змогла трохи поспати …
Ці далекі, світлі, напівзабуті спогади запали йому душу. Дід ніжно погладив дружині плече. Та здригнулась і відвернулася, щось пробурчавши крізь сон.
– Ох, кохана моя, я не можу життя своє уявити без тебе, – тихо промовив чоловік.
А які у вас стосунки у родині?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
