Після цього випадку, Микола більше не помічав Юлю, обходив її, як якусь перешкоду. Втім, вона скоро втішилася в обіймах нового залицяльника

Микола ніколи не вірив в кохання.

Він завжди думав про те, що її взагалі не існує, просто красива казочка, ось і все. 

Але як можна дізнатися про те, чи вона справжня? Які почуття повинні бути?

Коли Миколі виповнилося 16 років, він закохався в дівчинку з паралельного класу, яку звали Юлею. Нею всі захоплювалися в школі. Микола вмів гарно залицятися, тому зацікавив дівчину одразу.

Микола спішив до селищного Будинку культури на побачення зі своєю дівчиною. Гарний акуратний костюм, начищене взуття, він квапливо йшов через парк стежиною і раптом почув дуже знайомий голос:

– Юля, а навіщо ти взагалі зустрічаєшся з цим Миколою? Ти ж його взагалі не любиш! Не мороч йому голову!

– Ну немає у мене до нього почуттів, нічого страшного. Скучно бути одній, а він слухняний, як теля. Навіть вірші мені пише. Каже, що впевнений в тому, що на світі є кохання! Ми навіть з ним ніколи не цілувалися! А він мені про якусь любов буде розповідати. Ось Костя як добре цілується, а Вадим!

– Але Микола справді тебе щиро любить! Навіщо його так дражнити?

– Та ще трішки побавлюся і кину його!

Микола не став більше нічого слухати, розвернувся і побіг на берег річки, сів прямісінько на піщаний укіс, посидів мовчки декілька хвилин, а потім вирушив до свого дому. У двір заходив дуже тихо, щоб нікого не розбудити. Піднявся на ганок і сів на сходинку. Відчинилися двері, на ганок вийшла мама. Вона сіла поруч з сином і погладила його по плечу.

– Важко тобі? – запитала вона.

Микола тихо кивнув.

– А ти звідки це знаєш?

– Материнське серце завжди все відчуває. Посварився з Юлею?

Микола знову кивнув.

– Я вже давно це все знаю…

– Ви в учительській це обговорювали?

– Не говори дурниць. Я зі сторони все бачила, але ні з ким не говорила на дану тему.

– А мені нічого не сказала…

– А ти б до мене прислухався? Життя на ній точно не закінчується… не переживай.

Мудра мама працювала в школі вчителем хімії не перший рік, багато розуміла, тому що багато що побачила в житті.

Після цього випадку, Микола більше не помічав Юлю, обходив її, як якусь перешкоду. Втім, вона скоро втішилася в обіймах нового залицяльника.

Почалося в Миколи доросле життя: закінчив навчання в інституті, здобув фах будівельника, почав проєктувати та зводити свої котеджі. Бізнес у нього досить добре йшов. У свої двадцять п’ять років, він мав власну квартиру, дорогу машину.

Одружуватися він не поспішав. В його житті було багато жінок, які все чекали на його пропозицію, але марно. Він навіть декілька разів намагався вибирати розумом, а не серцем, але так і переконати себе не зміг. 

Не міг він вимовляти більше слова любові. А як можна без неї створити сім’ю? Звичайно, ніхто з цих жінок не був винен в тому, що колись якась Юля так розтоптала його щирі почуття.

На вихідних Микола домовився зібратися разом зі своїми друзями, їхати на машині він не хотів, вирішив скористатися громадським транспортом.

Деякі пасажири дрімали на своїх місцях, Микола теж навіть встиг трішки задрімати. Автобус трішки хитнувся на повороті, і раптом сусідка впустила свою голову на його плече. Вона міцно спала. Микола хотів забрати своє плече, але сусідка щось пробурмотіла невиразно, змінила позу і влаштувалася зручніше. Микола хотів вже обуритися, глянув на її обличчя, і чомусь воно здалося йому до болю знайомим.

Від дівчини виходив ледь чутний запах ліків. Тепер стало зрозуміло, чому вона так міцно спить.

Маршрутка прокладала свою дорогу повз лікарні. Скоріш за все, вона працювала там медсестрою, і поверталася з нічого чергування. Микола вирішив не будити свою сусідку, нехай спить. На секунду йому здалося, що він знайомий з нею все життя…

Тільки на другому колі дівчина раптом прокинулася, відскочила від Миколи злякано.

– Я перепрошую, а ви хто?

– Микола. А вас як звати?

– Аня.

– Дуже приємно. Можете не соромитися і продовжувати спати, я вже свою зупинку давно проїхав.

– Вибачте. Потрібно було мене розбудити. Ніч була важка, я працюю в реанімації.

– Я вже зрозумів.

– Як?

– По легкому запаху ліків…

– Вибачте, наступна зупинка моя. Я в гуртожитку живу.

Дівчина акуратно встала і підійшла до дверей. Раптом Микола зрозумів, що не хоче розлучатися з цією дівчиною…

Микола вийшов з автобуса слідом за дівчиною.

– Я вас проведу, а то ще знову так міцно заснете.

Біля самісінького входу в гуртожиток, Микола сказав, що буде чекати на дівчину на цьому місці рівно о сьомій годині, а потім додав, що до цього часу, Аня вже точно виспиться.

Ні о сьомій годині, ні в вісім Аня не прийшла.

Миколу пошкодувала дівчинка, яка заходила в гуртожиток, вона запиталася його, на кого він чекає. Микола описав Аню, дівчина зрозуміла, про кого йде мова.

– Я їй зараз їй скажу, що ви на неї тут чекаєте, – пообіцяла дівчина.

Аню вона зустріла на кухні. Дівчина якраз робила собі чай. Про зустріч вона добре памятала, але не сприйняла слова хлопця дуже серйозно. Напевно просто пожартував. Коли вона почула, що він чекає її біля входу в гуртожиток вже другу годину, вона сильно злякалася того, що він може в будь-яку хвилину піти.

– Миколо, я тут! – закричала дівчина у відкрите вікно і так переважила через підвіконня, що мало не впала з третього поверху. Дівчата втримали її за ноги.

Вже через декілька хвилин вона стояла поруч з Миколою.

Уже через місяць Микола приїхав до батьків за їх благословенням разом з Анею.

– Я просто не можу жити без цієї дівчини! Вона неймовірна!

Батько тривожно глянув на сина і став обережно розпитувати Аню. Звідки вона? Як звати її батьків? Чи є у її мами сестра. Коли батько вислухав всі відповіді, він полегшено зітхнув.

Пізно ввечері батько з матір’ю усамітнилися на літній кухні.

– Аня – копія його рідної матері. Ти собі уявляєш! Миколі ж було тоді лише дев’ять місяців, коли вона померла. Він взагалі її не пам’ятає… Я спочатку злякався, думав, що це якась близька родичка по його мамі, але Слава Богу ні. Доля вміє дивувати…

А вам сподобалася історія?

 

 

Lida
Content Protection by DMCA.com
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector