Ірина зі своїм першим чоловіком розлучилась через три роки після весілля. Не бачила нічого хорошого у цьому шлюбі. Єдине, за що була вдячна чоловіку, то це за доньку.
Він зраджував їй, пив багато, Ірина не стала цього терпіти й розлучилась з ним.
Свого другого чоловіка Олега, вона зустріла на весіллі подруги. Він одразу припав їй до душі. Серйозний погляд, міцна статура. Вони познайомились, почали ближче спілкуватись, а через пів року одружились. Спільних дітей не мали. Олег теж був розлучений, мав сина від першого шлюбу, який жив з матір’ю.
Олег з Іриною були дуже люблячою парою. Підтримували один одного насолоджувались життям. Олег жодного разу не дозволив собі. З дочкою Ірини добре ладнав, вони знайшли спільну мову.
Тільки от жінку насторожувало, що коли син Олега телефонував батькові, ображав його і грошей вимагав. Він вважав, що Олег до кінця життя йому винен, через те, що залишив його з матір’ю.
Так вони й прожили разом 21 рік.
Декілька місяців тому чоловіка Ірини збила вантажівка на смерть. Це було страшне горе для неї. Вона не могла цього пережити. Похорон організовувала її дочка з чоловіком, бо жінка ніяк не могла отямитись.
Син Олега, Макар навіть не прийшов віддати останню шану батькові.
Через тиждень увірвався до квартири і заявив, щоб Ірина забиралась з неї геть:
– Це батькова квартира. Ти ніяких прав на неї не маєш. Я даю тобі тиждень, щоб з’їхати звідси.
Ірина вирішила не сперечатись, а тихенько з’їхати. Якщо чесно, то вона трохи боялась недолугого сина Олега.
Вона подалась у село, де стояла старенька хатина її батьків. Добре, що було, де жити.
Сусіди дивувались: Що вона тут робитиме?
Жінка розпочала з прибирання будинку: вимила вікна, протерла усюди пил, попрала фіранки, старі непотрібні речі повикидала. У домі стало затишно. Дві маленькі кімнати сяяли чистотою.
Потім взялась за подвір’я: почистила зарослі, зробила грядку, посадила два дерева.
Провела туди інтернет. Думала, знайде роботу онлайн. Бо гроші ж звідкись брати треба.
Якось Ірина знайшла на дорозі пораненого собаку, їй стало шкода його і вона забрала до себе додому бідолагу. Сама вилікувати вона його не могла, тому повезла до ветеринара.
Ветеринар Максим виявився дуже приємною людиною. Допоміг їй з собакою, вони почали спілкуватись та Ірина покликала його у гості, на чай. Чоловік не відмовився.
Та зустріч змінила їхні долі. Максим був на два роки старший від Ірини, неодружений. Він був щасливий, що зустрів таку чудову жінку. Тому через рік запропонував їй вийти заміж. Вона погодилась.
Та про Олега Ірина не забувала, постійно їздила до міста на могилу, доглядала за нею. Адже, крім неї ніхто цього не зробить. Та вона примирилась і почала жити далі.
Вона не боялась, що люди засуджуватимуть її. Вона жила у своє задоволення І добре, що вона опинилась тут, у селі. Адже сама в місті, без роботи, вона б з глузду з’їхала.
Як ви гадаєте, чи правильно після смерті чоловіка знову одружуватись?
