В одну з реанімацій Дніпра привезли пораненого українського бійця: він не міг ні рухатись, ні говорити. Ціною власного життя його врятував побратим.
“Дружини, доньки та матусі тут проливають ріки сліз і все заради Перемоги… В реанімації Мечникова плачуть навіть стіни”, – написав директор лікарні Сергій Риженко, згадуючи цю ситуацію.
З того дня для Петра, пораненого військового, кожна хвилина стала хвилиною боротьби за можливість жити.
Медики надзвичайно швидко зреагували, тому вже за кілька годин після поранення Петро лежав під наглядом персоналу лікарні Мечникова. Через поранення він втратив багато крові, але його вдалось повернути до життя.
“Мама і сестра міцно тримали за руки Петра, а він писав їм, що любить їх”, – пише Риженко.
Вдома Петра чекають двоє дітей: син та донька, 18-річні двійнята.
Наразі стан бійця вважають стабільним, і хоча харчуватись йому поки доводиться через зонд, та його серце б’ється, а настрій щодня поліпшується.
“Тяжке життя та праця шахтарем загартували. Він ніколи не скаржиться, а очі видають радість сьогоднішньої зустрічі. Лікарі загальним станом задоволені: після переливання втраченої крові проведуть кілька операцій і тоді вже життя налагодиться. Мама тішиться і дякує Богу та лікарям за сина. Ще одне українське життя врятовано в лікарні Мечникова”,– написав Сергій Риженко.
