Інна прокинулася з відчуттям лихоманки. Подумала, що захворіла.
Поруч лежав чоловік та хропів. Вона дивилася на його обличчя й не могла зрозуміти, коли вони встигли так віддалитися одне від одного. Відчуття чужої людини поруч. Чоловік вже давно не ставився до неї, як до своєї дружини. Інна почувала себе прислугою вдома. Яка все прощає і завжди мовчить.
«Найгірше в перші дні, – подумалось,- нічого зараз встану і все буде гаразд».
Потрібно було відвести доньку в садок, а на вулиці -15. Теплого верхнього одягу в жінки не було, адже Максим завжди заощаджував на Інні. 
– Макс, мені дуже погано, відведи дитину в садок, а я піду в лікарню.
Чоловік невдоволено заворушився і знехотя розплющив очі.
– Відведи дитину в садок, а потім іди куди хочеш. Що робиш з нічого проблеми.
– Добре, дай хоча б грошей на УЗД.
– В клініках все безкоштовно, що ти вигадуєш. Все, дай поспати.…
Інна заплакана пішла збирати доньку в садок. Стан бажав кращого, в голові паморочилося. Дістала пару купюр зі своєї схованки та й сама почала одягатися.
Вони з Маринкою вийшли на вулицю і Інна затремтіла – вітер був крижаний і раз у раз кидав в обличчя жорстку крижану крупу …
Відвівши дитину в садок. пішла на УЗД. Жінка не мала сили стояти в черзі та й втратила свідомість. Прийшла до тями вже в кабінеті лікаря від нашатирного спирту.
– Жіночко, не можна так зі своїм здоров’ям. До чого ви себе довели.
Лікар призначив антибіотики. Вона ледве дійшла до ліжка, як раптом з’явився чоловік.
– Уже повернулася? От і добре. А то мені геть сніданок самому довелося готувати.
Інна витягнула термометр, а на ньому температура 39,5…
– Подумаєш, 39,5 у неї … А мені, що голодним на роботу йти ?! – кричав чоловік … Давай, іди на кухню. Не з цукру! Все одно вдома сидиш, поки я працюю з ранку до вечора на твої забаганки!
Більше терпіння в Інни не залишилося. Поки Макс був на роботі, вона пішла забрала дитину з садку, зібрала речі та поїхала до батьків. Згодом жінка розлучилася…
Чи правильно вчинила Інна?
