Коли ми з Вадимом вирішили одружитися, у мене була освіта, робота і двокімнатна квартира, яку я отримала в спадок від дідуся.
Увесь час я здавала житло в оренду, а сама мешкала з батьками. Саме мати була ініціатором такої ідеї, мовляв, на виручені кошти я згодом зможу зробити там ремонт. Я погодилася, адже у квартирі давно потрібно все освіжити і поміняти меблі.
Згодом між нами з Вадимом зав’язалися стосунки. Діло йшло до весілля, тому він вирішив познайомити мене зі своє сім’єю. За столом мене радо приймали його батьки і старший брат з дружиною.
Свекрусі сподобалося те, що у мене є власна нерухомість. Вона також погодилися з тим, що квартиру варто здавати в оренду, поки не назбирається грошей на ремонт.
Марія Василівна запропонувала мені переїжджати до них і запевняла, що ми знайдемо спільну мову.
Скажу відверто, що ця ідея мені не дуже сподобалася. Адже я хотіла самостійного життя. Тим паче, що була необхідна сума для ремонту.
Лише згодом я дізналася, що у його сім’ї є кредит, який вони повинні сплатити. Гроші в борг взяли на перший внесок для квартири брата. Віддавали зі спільного бюджету, частину якого становила і зарплата Вадима.
Без мого чоловіка вони не зможуть впоратися з виплатами. Кредит потрібно віддавати ще два роки.
Моя мати обурилася, коли почула це.
– Виходить, що вони свої борги повертатимуть, а ти будеш утримувати їхню сім’ю своїм коштом?
Однак я готова була пожертвувати всім заради коханого чоловіка. Після весілля ми оселилися у кімнаті Вадима. Спочатку все було нормально.
Ми зі свекрухою порівно виконували домашні обов’язки. Однак у нашій кімнаті було набагато більше місця, тому там зберігалися різні речі матері чоловіка. Сезонний одяг, швейна машинка, книжки. Жінка могла в будь-яку мить зайти, щоб взяти необхідне. На додаток, вона навіть серед ночі могла читати улюблений роман з ввімкненим світлом у нашій кімнаті.
Наприклад, машинку ми могли б розмістити в коридорі. Так було б усім набагато зручніше, але на це Марія Василівна одразу відказала, що вона не дасть нікому командувати в її домі, все буде так, як вона звикла.
Мене ця фраза образила і я відповіла:
– Я знаю, що це ваше житло. Однак не забувайте, що я також тут живу. І саме я плачу за комуналку і харчі. Без моєї допомоги ви б не могли виплачувати свій кредит.
Жінка нічого не відповіла, а через деякий час сказала, що йде в магазин. Вадим саме повертався з роботи, коли мати перестріла його в під’їзді і нажалілася на мене. Звичайно, що в неї була своя версія розмови.
За цей час я встигла зателефонувати орендарям і попросила їх думати про переїзд. Більше терпіти ці незручності я не хотіла. Вирішила, що тимчасово поживу з батьками, поки на квартирі робитиметься ремонт.
Та яким було моє здивування, коли чоловік сам запропонував мені переїхати на іншу квартиру і паралельно займатися ремонтом
Свекруха, побачивши, що Вадим збирає свої речі, сказала:
– А куди ти зібрався? Хіба ти не зрозумів, що я тобі розказала? Ти ж не можеш залишити свою матір з боргами!
– Оскільки цей кредит ми взяли для брата, то нехай він переїжджає до тебе і здає свою квартиру в оренду. Ось так і виплачуйте кошти. Я вже достатньо допоміг.
Через 4 місяці ми нарешті переїхали на нашу власну квартиру. Ще через рік у нас народилася донечка. З рідними чоловіка у нас нормальні стосунки, але відчувається невелика напруга і холод. Вони досі не пробачили нам нашого вчинку, хоча ми не вважаємо, що вчинили погано.
А на вашу думку, хто правий в цій ситуації?
