Діана не зрозуміла, як вона встигла закохатися у свого старого друга Назара. Дівчина проводила з ним багато часу, радилась, він підтримував її. От вона і прикипіла. Зрозуміла, що хоче більшого, ніж просто дружби. Їй уже важко було бути повністю відкритою з Назаром. Боялась, що скаже щось не так і їхнє спілкування припиниться. Так і сталось.
Діана стала ображатись виставляти претензії. Хлопця бісило це, він не став терпіти і розірвав з нею навіть ті дружні стосунки, які між ними були.
Діана сумувала, але робити перший крок до примирення не хотіла. Чекала якихось дій від Назара. Він зателефонував, напросився у гості. Прийшов із піцою, поводився, як нічого і не сталось, а Діана ображалась і чекала вибачень. Йому набридло розважати її і він забрався.
Через кілька днів Діана подзвонила до своєї подруги Віки. Слово за словом і Віка випалила:
– Знаєш..Я Назара твого вчора в клубі бачила, з дівчиною. Нічого така, все при собі має.
– Так? І як вона виглядає?
– Виглядає старше, ніж він, волосся рожеве таке яскраве має, фігура топ.
– Жах! – для галочки відповіла Діана. Їй було несила це слухати. Проміняв. Її. На якусь рожевоволосу пройдисвітку.
– Та чому? Вона ніби весела. Назар цілий вечір з нею сміявся.
– Прекрасно!Я за них щаслива! – зі злістю у голосі уже відповіла Діана.
– Ну ти чого? Добре, що він нарешті за своє особисте життя думати почав, а то весь час тільки з нами.
– Та і не потрібно мені, щоб він був з нами! – дівчина розридалась і кинула слухавку.
За годину Віка стукала уже до неї в двері. Діана відкрила.
– Розповідай, що сталось. Ти сама не своя – сказала подруга.
– Я люблю його – прошепотіла Діана.
– То чого ти плачеш? Це ж класно? Ти йому сказала?
– Ні. Думала, він сам здогадається. Але ми тільки сваритись більше почали…А тепер у нього ще й дівчина з’явилась..
– Тобі варто було зробити це ще швидше. Але я думаю, що і зараз не пізно. За своє кохання потрібно боротись. А раптом він теж тебе кохає, ти не думала? Ви ж стільки років дружите! Ти ж і так уже нічого не втратиш…Спробуй – давала поради Віка.
– Не хочу я нічого пояснювати. Як хоче бути з іншою, то нехай..
Назар об’явився десь через два тижні. Зателефонував до Діани і просив про допомогу.
– У тебе все гаразд? – запанікувала дівчина.
– У мене так. Я от просто хотів обручку для коханої придбати. А сам ж у цьому нічого не тямлю. Думав може ти допоможеш підібрати?
Діана мало не впустила телефон на землю. Обручку? Як це могло трапитись так швидко?
– Допоможу – тільки й вистачило сил видавити із себе дівчині.
Діана приїхала до ювелірного магазину, де її уже чекав Назар. Вибір тут просто величезний! Обручки сяють під яскравим світлом ламп. Діана з ревнощів вибрала обручку, яка їй найбільше не сподобалась. Назар здивувався такому вибору, але колечко все-таки взяв. Довіряв смаку Діани і думав, що не тямить нічого у прикрасах.
– А поцікавитись можна?
– Так.
– Обручка для чого?
– Пропозицію робитиму
– Ага, ну вітаю.. – вона обійняла хлопця і різко пішла в сторону дому. Цілий вечір вона проплакала. Перед очима стояли картинки, де вона була поруч з Назаром. Вона розуміла, що більше цього не буде.
Сльози котились беззупинну.
На ранок дівчина почула дзвінок у двері. Відчинила. На порозі величезний букет звітів. Там записка: “Найкращій дівчині в світі. Я тебе люблю”. Діана не розуміла від кого букет. Стояла і дивилась на нього. Почула кроки. Перед нею з’явився…Назар?
Він взяв букет, зайшов у квартиру. Опустився на одне коліно і простяг їй ту саму каблучку, яку вона вибирала і промовив такі бажані для неї слова:
– Діано, я кохаю тебе. Виходь за мене заміж…
Звісно, вона погодилась. І ось уже шостий рік живе з Назаром душа в душу. І обручку, яка геть їй не сподобалась одразу, зараз носить з любов’ю.
Як ви вважаєте, чому Діана боялась сказати про свої почуття Назару? Чи закохувались ви у свого друга\подругу?
