Степан взагалі втратив інтерес до життя. Його єдиний син Мар’ян помер і чоловік більше не бачив сенсу життя. У хлопчика був рак. Потрібна була велика сума грошей. Дуже велика. Непідйомна для їхньої сім’ї. Степан і до депутатів звертався, і у церкві допомогу збирав, і в інтернет оголошення кидав. Та потрібної суми назбирати не вдалось. Було надто пізно..
Степан не спав. Був радий як вдавалось подрімати кілька годин, та й то тривожним і дуже чутливим сном. На роботу вставав обезсиленим і невиспаним. Там відсиджувався, абияк робив те, що сказали і йшов додому. Співробітник знали про його горе, тому не чіпали його. Навпаки інколи директор навіть відпускав швидше.
Так і сьогодні Степан вийшов швидше, але іти додому бажання геть не було.
Чоловік бродив вулицями і не знав, як полегшити свій біль втрати.
“Була б жива Зорянка все ж було б простіше, а так..Один я, один…” – думав Степан.
Його дружина загинула при пологах. Він залився з сином сам. Тож зараз його горе було безмежним. Він гадав, що легше вже не стане.
Так бродив у роздумах, поки злива не почалась. Промок весь, змерз. Прийшов додому і ліг на диван. Ні їсти, ні пити не хотів. Лиш закутався у ковдру і провалився у сон.
Та й снилось йому таке дивне.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
” У вікно хтось постукав. Степан підійшов і побачив там Мар’янчика. Свого любого синочка.
– Тату, не плач, не побивайся. Я дуже тебе люблю і скоро повернусь до тебе – промовив хлопчик”.
Степан різко прокинувся. Сон був надто реалістичний. Він підбіг до вікна. Та він нікого там не побачив. Лиш якась пара пішла по вулиці. На подвір’ї заскигли собака. Степан забув його погодувати. Насипав каші у миску і поніс своєму домашньому улюбленцю.
Біля хвіртки чоловік побачив хлопчика. Так і не скажеш, скільки йому було років. Маленький, худенький, брудний весь, холодно одягнений.І звідки тут взявся? Степан підійшов до хлопця.
– Господи, такий холод, а ти лиш в тонкій кофтині..Тапочки на ногах. Ходи-но до мене. Ти чий?- чоловік потягнув руки і хлопчик пішов до нього. Він не боявся. Не говорив нічого. Трусився.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Але ж ти замерз. Нічого, я тебе відігрію – вони зайшли у хату. Степан набрав ванну, відмив хлопця, одягнув його у теплі речі, які залишились ще від сина. Посадив на кухні, зробив чаю.
– Як звати тебе хоч, скажеш? – цікавився Степан.
– Мар’ян.. – чоловік згадав свій сон. Земля пішла у нього з-під ніг.
– Мар’янчику, синочку мій.. – він міцно-міцно обійняв хлопця. – Ти голодний, мабуть. Я каші гречаної тобі загрію. Любиш таку?
– Не знаю – він пожав плечима – я такої не їв.
– А що ж ти їв?
– Огірки солені і хліб, якщо тітки давали..
Степан жахнувся.
– А мама, тато у тебе є? Як ти потрапив до мене?
– Немає. Мене тітка привела сюди.
Степан нагодував хлопця кашею. Навіть сам з’їв з ним декілька ложок. Апетит почав з’являтись. Тепер він мав про кого піклуватись. Ввечері положив Мар’яна спати біля себе. І вперше заснув так міцно. Вранці прокинувся, а дитя обіймає його своїми худенькими рученятами. Хлопець теж проснувся.
– Ти мій тато? – запитав малий.
– Так, я твій тато – рішуче заявив Степан.
Тепер у нього з’явилось багато турбот. Мар’яна потрібно було віддати у школу. Йому вже сім років, а він досі не вчиться. Для цього потрібно оформити документи на дитину, на всиновлення.
Та все виявилось складніше, ніж він думав. Комісія не дозволила всиновити хлопця. Казали, ви уже не догледіли свого сина, до того ж ви батько-одинак, а так у вас шансів ще менше.
Степан знову не міг спати, перед очима стояв крик Мар’яна, коли органи опіки забирали його у дитбудинок.
– Таточку, не віддавай мене їм..
Степан не міг втрати ще одну дитину. Він зателефонував, до знайомого майора. Той допоміг владнати справи з всиновленням. Майор поручився за порядність Степана. І чоловік знову возз’єднався зі своїм синочком
– Таточку, я так тебе люблю…- казав хлопчик обіймаючи чоловіка.. Для Степана це були кращі слова, які він міг почути…
Як ви гадаєте, хлопчик був подарунком з небес?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
