Ніколи б і подумати не могла, що посварюся з найкращою подругою через її онучку.
Цього року мені виповнювалося 60 років – ювілей. Тож я хотіла влаштувати справжнє свято для того, аби запам’ятати цей день надовго. Так і сталося…
Я все завчасно розпланувала: як накрию стіл, кого запрошуватиму, який у мене буде торт… Донька пообіцяла мені справжній кулінарний шедевр. Замовила у своєї подруги тортик з неймовірним дизайном.
Я намилуватися не могла, жартувала, що таку красу навіть шкода їсти.
За кілька годин до святкування одна з подруг зателефонувала мені і сказала, що може прийти лише з онучкою, якщо я не заперечуватиму.
Я, звісно, не дуже хотіла відволікатися на святі на чужу дитину, дівчинка іще ж маленька, тож доведеться її пильнувати, але що було робити?
Подруга запевняла, що її онука дуже чемна, тому ніяких проблем не буде.
Усі гості нарешті зібралися за спільним столом. Я насолоджувалася компанією найкращих подруг, та й маленька Соломійка поводила себе дуже тихо.
Після години наших теревенів їй, звісно, стало трохи нудно, тому я відвела її до спальні, де облаштувала невеликий дитячий куточок, де вона могла б погратися.
Все було чудово! Ми пригадували собі молоді роки, студентство, обговорили наших чоловіків – без цього не обходяться жодні жіночі посиденьки.
Прийшов час торту. Я поспішила на кухню, а коли побачила вигляд приготованого десерту – мало не зомліла…
Увесь декор був надкусаний, а на глазурі виднілися відбитки маленьких дитячих пальців.
Схоже, що Соломія вийшла зі спальні і помандрувала на кухню у пошуках солодкого. От і знайшла його, на мій превеликий жаль.
Я мало не розридалася. Стояла на кухні і намагалася заспокоїтися. Подруги уже занепокоїлися, чи все у мене гаразд. Я підправила торт, як тільки могла, і винесла його гостям.
Таки не змогла змовчати. Показала усім фотографії, які демонструють, як виглядав торт до втручань маленької Соломійки.
– Мабуть, дитині було дуже нудно поки ми тут з вами молодість пригадували, – сказала я, намагаючись приховати злість.
Усі, наче в рота води набрали, а от бабуся дитини на мене ображена по сьогоднішній день. Звинуватила мене в нестриманості, мовляв навіщо було влаштовувати таку сцену перед всіма спільними знайомими.
Я не розуміла, чому не має бути соромно за те, що я намагалася поставити на місце невиховану дитину?!
Якщо люди не вміють вчити своїх дітей чемності і слухняності – це не мої проблеми.
Як Ви гадаєте, чи правильно вчинила головна героїня?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
