– Потрібно сходити на цвинтар до батька. Він постійно приходить до мене уві сні, – сказала матір

– Оленко, зроби мені чаю. Мені так тривожно на душі! – знервовано сказала матір. 

Я налила води у чайник, а сама сіла разом з нею за стіл.

– Що трапилося? Розповідай.

– Потрібно сходити на цвинтар до батька. Він почав все частіше приходити до мене уві сні. Каже, що йому скучно, бо навколо одні мужики. І не дивно, адже він все життя був в оточенні жінок. На роботі одні дами. Спочатку я ревнувала, але потім зрозуміла, що стосунки без довіри неможливі. А співробітниці сприймали його як “подругу”.

Я кивнула у відповідь. Закипів чайник. Поки я готувала чай роздумувала над тим, що означає фраза “навколо одні мужики”. Що б це могло означати?

Зрештою ми з мамою вирішили, що завтра поїдемо на кладовище, бо відкладати візит немає сенсу.

***

Зранку я відвезла доньку в дитячий садочок, а сама заїхала по матір. Ми разом пішли в храм, щоб поставити татові свічку. Потім я запропонувала зайти в магазин із солодощами, адже без гостинців йти не годиться.

Підсвідомо ми зупинилися біля цукерок “Оленка”, які продавалися на вагу. 

– Це його улюблені, – зітхнула матір.

– Справді, – сказала я. – Тато завжди казав, що любить їх з двох причин: бо вони смачні і називаються так, як я. 

На нас нахлинула ностальгія. Інші покупці з подивом спостерігали за нашою розмовою, але нам було байдуже. 

***

Зрештою ми добралися до кладовища. Татова могила знаходилася неподалік від входу. Після молитви я кинула оком навколо і помітила, що по сусідству й справді одні чоловіки.

– Мамо, поглянь. А батько правду тобі сказав! Одні мужики кругом!

– Дійсно. Бідний не має з ким погомоніти.

Ми трохи посиділи біля могили, поговорили, залишили улюблених солодощів і поїхали додому.

Ввечері почало сніжити. Вперше цього року. Зранку я хотіла відчистити машину від лапатого снігу, але не змогла знайти свою щітку. Згадала, що залишила її на цвинтарі, коли намагалася навести там порядок. Довелося знову приїхати в гості до тата. На мій подив я побачила, що вчорашніх цукерок вже немає.

Можна було б подумати, що хтось їх забрав, але ні. В куточку стояли поскладані фантики. Колись тато завжди так робив. У такий спосіб він подякував нам з мамою за гостинці.

Чи приходили до вас уві сні люди з того світу?

Vasylyna