Тоді я розбирала свій гардероб. Моя зимова курточка вже зносилася, рукава були затерті та де-не-де навіть у дірках. Вона мені не подобалася, не хотіла навіть її на роботу одягати, адже колеги просто засміють.
Отримала зарплату та вирішила, що треба себе потішити. Вже осінь настала, надворі холодно, тому поїхала у торговий центр за обновками. Побачила на вітрині сіру звичайну куртку. Поміряла та вирішила її придбати. Не хотіла купувати щось дороге та нарядне, треба ж зекономити.
Тоді похвалилася такою курточкою своєму чоловікові та старенькій матусі. Всі казали, що мені все дуже личить. Я і сама була задоволена такою покупкою. Гарна, тепла, ще й коштує тільки 500 гривень. Глянула на себе у дзеркалі, покрутилася декілька разів – ну красиво дуже!
А минулого тижня я знову поїхала у магазин за продуктами. І побачила на вітрині таку красиву куртку. І колір яскравіший, матеріал на дотик приємний. Ще й мій розмір був, по фігурі гарно сіло. Ну, правда, трішки дорожча. Я попросила консультанта принести мій розмір. Ох, ну я в ній почувалася немов справжня королева. Так мені личило, що словами не передати. Така тепла, довгі рукавчики, капюшон. Ще й продавчиня сказала, що я у ній дуже гарно виглядаю.
Однак, повернулася додому я з порожніми руками та зіпсованим настроєм. А все через те, що я вирішила зекономити та купила звичайну сіру куртку. Дешевий матеріал, продуває, ще й колір не красивий.
– Донечко, що трапилося? – запитала моя матуся. Бачила, що я виглядаю понурою та засмученою. Ну все і розповіла.
– Ну ми щось обов’язково придумаємо, не засмучуйся.
Але що? У неї маленька пенсія, куртку я вже купила та більше не хочу витрачати свою зарплату. А все через те, що я просто вирішила не переплачувати. Тепер жалію про такий вчинок. А що, як ту курточку вже хтось купив і більше таких моделей не залишилося?
Ввечері з роботи повернувся чоловік Микола.
– Колю, дай, будь ласка, Оленці гроші на нову курточку. Побачила у магазині таку гарну, що просто словами не передати, – сказала моя матуся.
Чоловік засміявся та дав моїй мами 5 тисяч гривень. Наступного дня я бігла до магазину, адже боялася, що її вже хтось до мене купив. Але куртка досі красувалася на вітрині. Я була на сьомому небі від щастя, коли одягала її на роботу. Немов я – справжня модель та навіть королева.
Ту сіру курточку моя мама забрала собі. Каже, що їй все дуже подобається. Немов її дійсно для матусі пошили!
А як би ви вчинили на місці дівчини? Можливо, не варто економити на власних потребах?
