Стою на порозі. Тиша. Ніхто не відкликається. Ще й навколо такий сморід, ніби хтось Богові душу віддав.
Швидко дістала телефон з кишені. Спершу набрала до чоловіка.
– У тебе все добре? Живий?
– Так все гаразд. А що таке? Щось трапилося погане?
– Здається, що так. Передчуття у мене тривожне.
Потім був старший син. Його версія – старі шкарпетки. Молодший сказав, що то, швидше за все, наш хом’як. А середущий сказав піти до сусідів, можливо, що це від їх будинку такий сморід до нашої кухні занесло. Або у нас просто завелися миші!
Кіт Мурчик дрімає на підвіконні, Мухтар у буді лежить. Хомяк бігає у колесі. На навіть в акваріумі рибки моторно плавають.
Перевірила у ванній кімнаті пральну машинку. Можливо, що хлопці забули витягти з неї чисту білизну, тому так і тхне. Порожньо.
У холодильнику продукти не зіпсувалися, у шафках та коморі все добре, нічим не смердить. Вже навіть нахилялася та дивилася під меблі, думала відсовувати всі меблі.
Згадала улюблену гру дитинства “тепло-холодно”. Стала на поріг та почала нюхати все, немов та собака на пошуках.
Вирішила залізти на горище, у нас там багато всякого непотребу. Підіймаюся по східцях та відчуваю, що сморід все дужчає, аж очі почало виїдати. Прикрила собі ніс хустинкою.
На старому холодильнику був невеликий мішечок. Заглядаю – а там різні ракушки, мушлі, син молодший колись привіз з моря як сувеніри. А я про них навіть забула!
– Мамо, та не може такого бути! Я ж їх гарно промив та почистив! Треба понюхати ще раз! – виправдовувався син.
Винесла їх на перший поверх. Дійсно, вони так не смердять. Ну де ж воно заховане? Я вже відкрила всі вікна, але сморід все одно залишається у будинку!
Тоді якраз приїхав старший син та допоміг мені в пошуках. Вже навіть перемила весь посуд, мікрохвильову піч, мультиварку та відсунули плиту. Нічогісінько!
Син ходив з хустинкою та освіжувачем повітря, по дорозі до мене купив всю необхідну побутову хімію. Але нічого не допомогло!
Я вже була на межі. Залишався єдиний підозрюваний – холодильник. Син ледь його посунув з кутка. Раптом йому на голову впав невеликий пакет. Ще якась юшка сірого кольору потекла на підлогу.
Я аж на двір вибігла, а кіт від такого сюрпризу підскочив з просоння. Ще й сину погано стало.
Виявляється, що мій чоловік придумав “чудовий” спосіб, як заховати рибку від Мурчика!
Все дуже просто – поставити улюблені ласощі котика у пакет, закинути на холодильник (бо він туди не дістає) та просто … забути!
Ох, як ми тоді з сином намучилися. Чоловік після такого випадку тепер ретельно перевіряє кожну баночку – а чи не повториться такий сюрприз знову?
Які у вас траплялися кумедні випадки?
