І тут мене прорвало, я почала кричати, щоб він забирав своє барахло і йшов з нашого будинку. Галина почала захищати чоловіка. Загалом, посварилися ми гучно. Вони зібрали свої речі і поїхали. Я написала Галі все, що я думаю про її чоловічка, всюди її заблокувала і розревілася.
Живемо з чоловіком і сином – школярем у великому красивому місті в затишній квартирі. Самі ми з Києва, де у нас залишилося багато друзів і рідні. Нічого дивного, що до нас часто приїжджають гості і залишаються пожити на пару днів – хтось пересідає на літак до іншого міста, когось відправили у відрядження, а хтось просто захотів погуляти по нашому місту. Намагаємося не відмовляти, місце є.
У нас дві кішки, вірніше кіт і кішка. Великий рудий кіт Барс, всіма обожнюваний за свій спокійний і доброзичливий характер. І маленька полохлива Маруська, кішка з непростою долею. Три роки тому її виснажену, з опухлими від гною очками і вивихнутою лапкою знайшли волонтери притулку в заклеєній скотчем коробці. Якийсь виродок залишив її помирати на смітнику. Почали лікування, хоча мало хто вірив, що вона виживе. А вона вижила, пішла на поправку і їй почали шукати будинок. Ми побачили оголошення про неї в одній з соцмереж, зателефонували і забрали до себе. Вилікували, виходили, вигодували, стерилізували, і вона стала справжньою красунею зі смарагдовими очима. Але гіркий досвід нікуди не подівся, вона боїться людей. Якщо до нас вона звикла, іноді сама йде на руки і навіть спить у сина в ногах, то від чужих вона ховається під диван і не виходить, поки не підуть вони.
Тому всім гостям, і великим, і маленьким, з порога пояснюємо, що з Барсом можна робити практично все, що завгодно, а до Маруськи підходити не треба, особливо, коли вона за диваном сховалася. Ніколи і ні з ким проблем не було.
Місяць тому мені подзвонила моя двоюрідна сестра Галина, запитала, чи можна приїхати до нас погостювати. У дитинстві ми з нею були дуже дружні, разом проводили літо у бабусі, а потім наші дороги розійшлися. Після закінчення інституту вона вийшла заміж за військового, народила сина і поїхала за чоловіком у дальній гарнізон. Зідзвонювалися з нею іноді, надсилали один одному вітальні картинки. А тепер дитина підросла, чоловікові дали відпустку, і вони вирішили приїхати сім’єю до рідні і до нас зазирнути на кілька днів. Я сказала, що чекаємо.
Приїхали вони в четвер увечері. Чоловік їх з’їздив, зустрів, ми посиділи, поїли-випили, обмінялися подарунками, згадали дитинство у бабусі. Я вперше побачила її чоловіка і сина. Синочок – чарівний хлопчина 3 років, дуже схожий на маму, допитливий, як всі діти в цьому віці, мені дуже сподобався. А ось її чоловік Дмитро не вразив … якийсь їдкий, самозакоханий, весь вечір просидів в телефоні. Ну це таке, не мені ж з ним жити.
Вранці чоловік пішов на роботу, син в школу, я взяла відгул з нагоди їхнього приїзду і залишилася вдома. Вирішили, що до обіду ми вдома, дочекаємося сина зі школи, пообідаємо, а потім всі разом підемо гуляти по місту. Мій чоловік приєднається до нас після роботи. Галина закрилася у ванній, почала наводити красу, а я зібралася в магазин. Ще раз попередила Діму, щоб дитину до Маруськи не підпускав. Він відповів ага і знову уткнувся в телефон.
Мене не було хвилин 20, магазин в сусідньому будинку. Повертаюся, відкриваю двері, чую Маруська кричить як скажена. Я сумки покидали, кинулася в кімнату і бачу, як Дімка відсунув диван, де ховається кішка, і лупить її тапком з усієї сили. А їй діватися немає куди, вона забилася в кут і кричить. Я підлетіла, тапок у нього вихопила і почала виштовхувати з кімнати. Звідки тільки сили взялися, він майже на голову вищий від мене. Кішку ледве зловила, в переноску і до ветеринара повезла. По дорозі чоловікові дзвонити почала, щоб додому їхав.
Ветлікар кішку оглянув, сказав, що серйозних ушкоджень немає, але у неї сильний стрес, тому запропонував кішку залишити на добу під наглядом, будуть колоти заспокійливе і для серця ліки. Я погодилась.
Поверталися додому вже з чоловіком, він, як зміг, мене заспокоїв. Зайшли, почали Галину питати, що сталося. Вона розповіла, що поки була у ванній, а тато в телефоні, син пішов знайомитися з Маруською. Та сховалася під диваном, він почав її тягнути за лапу, і вона його подряпала. Хлопчик заплакав, його тато відкинув нарешті телефон і схопився за тапок …
Рана виявилася неглибока, хлопчик про неї давно забув. Сестра опрацювала рану перекисом і хлопчик пішов далі гратися в свої машинки. І тут повернувся Діма. Виявляється, ходив за пивом, треба ж стрес зняти. Зайшов і з їдкою посмішкою і поцікавився, чи вижила наша помічниця. І тут мене прорвало, я почала кричати, щоб він забирав своє барахло і йшов геть з нашого будинку. Галина почала захищати чоловіка. Загалом, посварилися ми гучно. Вони зібрали свої речі і поїхали. Я написала Галині все, що я думаю про її чоловіка, всюди її заблокувала і розревілася. Через годину зателефонувала тітка, сестри мами, і почала мене вичитувати, що ми через якусь кішку бродячу її донечці всю відпустку зіпсували. Як же так! Навіть розмовляти з нею не стала, відключила телефон і теж її заблокувала.
Зараз чоловік пішов сина зустрічати зі школи, сказав, що звозить його в розважальний центр, щоб я сама вдома побула і заспокоїлася. А я сиджу, сльози самі течуть … За що люди так з Маруською? Вона ж нікому нічого поганого не зробила!!!
А що б ви зробили на місці цієї жінки?
