Після тринадцяти років шлюбу я вирішив, що хочу розлучитися.
З Марією ми одружилися, коли їй виповнилося 20 років, а мені 22. Згодом у нас народилося двоє дітей. Спочатку ми займалися їхнім вихованням, що підтримувало нашу близькість, але коли діти виросли, то й між нами поступово загасли почуття.
Ми з дружиною перестали розуміти один одного. Кожна наша розмова закінчувалася сваркою. Я розчарувався у власному шлюбі. Марія настільки дратувала мене, що відносини з нею здавалися мені найбільшою помилкою.
Для себе я прийняв рішення про розлучення. Проте дружині нічого казати не став, адже раптово з’явилася можливість поїхати на роботу закордон. Я вирішив, що це хороша нагода все обдумати, а після повернення поставити Марію перед фактом.
Наступні шість місяців я провів на чужині.
Там я здобув багато нового досвіду, адже навколо інші люди, інші правила та інша атмосфера.
У мене був час побути наодинці з собою і своїми думками. Вечорами я намагався осмислити своє життя і усвідомив, що вперше опинився насамоті. Адже спочатку я жив з батьками, після школи вступив в університет, а потім одразу одружився.
Однак самотність змусила мене відчувати дискомфорт. Я вирішив, що мені варто знайти собі іншу жінку, з якою я б міг провести весело час. Зрештою, з дружиною я планував розлучитися, тому мене нічого не стримувало.
Так зав’язалося спілкування з Іриною. Вона також була на заробітках, але прожила закордоном цілих 15 років. Жінка привабила мене своєю вродою та розумом. Проте захоплення було швидкоплинним.
Спочатку все було легко й невимушено, але згодом почалися труднощі. Найважливіше те, що непорозуміння були такими ж, як і в моєму шлюбі. Наші стосунки зійшли нанівець, а я повернувся додому.
Після цього я передумав подавати на розлучення. Я встиг багато зрозуміти і переосмислити.
Проаналізувавши ситуацію, яка виникла з Іриною, я дійшов висновку, що проблеми криються в мені. Адже у мене були дві різні партнерки, а непорозуміння між нами були однаковими.
Пів року розлуки відкрили мені очі і я зміг поглянути на дружину по-новому. Тепер Марія здавалася мені доброю, красивою, простою і життєрадісною. Хоча раніше я постійно мав до неї претензії через те, що вона дратівлива, важка на підйом і песимістично налаштована.
Час на самоті дав мені можливість зайнятися самокопанням і самоаналізом. Як тільки я розібрався в собі, то почав інакше сприймати оточуючих. Мої проблеми і розчарування більше не відбивалися на ставленні до інших.
Зараз у нас з Марією гармонія та взаєморозуміння. Я радий, що все налагодилося, але сумно усвідомлювати, скільки часу на це пішло.
А що ви думаєте з цього приводу?
