Цю історію я знаю досить добре, тому що є родичкою даної сім’ї. Так от, мама дітей завжди була націлена лише на кар’єру. Вона часто згадувала про своє минуле, коли погано харчувалася та жила у злиднях. Можливо, після такого життя вона робила все, що було у її силах, щоб більше цього не допустити.
Коли їй виповнилося 35 років, вона чомусь раптом почала задумуватися про те, що їй потрібно взяти на виховання дитину з дитячого будинку. Стосунків у неї не було, зате кар’єра стрімко йшла вверх. І несподівано трапилася жахлива ситуація – травма хребта під час катання на лижах. Ця трагедія просто вибила її зі звичної колії. Але вона не упустила руки, намагалася встати на ноги та реабілітуватися. Лікарі давали невтішні прогнози, але всупереч всім, вона встала на ноги.
І знову почала мріяти про усиновлення. Ну а що? Вона спокійно могла найняти няню, тому що у неї був високий дохід. А малюка хотіла взяти прямо з пелюшок, щоб мати змогу з ним максимально зблизитись.
Ми часто розмовляли про її плани. Ризик був досить високий, я боялася того, що невдовзі вона пошкодує про усиновлення. Але вона була непохитна у своєму рішенні, ніхто з родичів так і не був поставлений до відома. І ось розпочалися пошуки того самого малюка. Я відвідала з нею декілька дитячих будинків – всі дітки були охайні та дуже милі. Нарешті трапилося чудо. Через деякий час зателефонувала завідуюча дитячого будинку і повідомила інформацію: – Привезли тільки що дев’ятимісячного малюка, приїжджайте!
Вона звичайно ж відразу помчала на зустріч зі своїм майбутнім синочком, зайшла в дитячий будинок, піднялася на другий поверх і почула: – Мамочко! Моя мама!
Вона обернулася і побачила перед собою маленьку дівчинку, яка бігла до неї, щоб обняти: – Мамо! В цей момент у неї в душі вирувала буря емоцій. Вона вже забула про те, що мала подивитися на дев’ятимісячного хлопчика, сама доля все вирішила за неї. Її серце почала вискакувати з грудей. Дівчинка була маленька та тендітна.
Працівники дитячого будинку відмовляли її брати цю дівчинку – погана спадковість, здоров’я слабке, помітна затримка в розвитку. В дитячому будинку дівчинка опинилася зовсім недавно. Але вона завжди обирала важкий шлях, не склала рук, зібрала всі документи та удочерила дівчинку.
Після цього, одразу почала займатися реабілітацією донечки. Водила до різноманітних лікарів, а також записала на малювання та гімнастику. Звичайно, що дівчинці не одразу все вдавалося, але видно було, що вона терпляче з усім справляється. Всі родичі були досить здивовані, адже вона стала люблячою мамою. Кожного року їздила з донечкою на море. Всі за спиною говорили, що дівчинці пощастило в житті. Але не тільки дитина, але й мама витягнула щасливий білет – вони дарують один одному свою любов та ласку. З цього моменту пройшло вже близько десяти років. Дівчинка зараз навчається в гімназії та йде на золоту медаль. А ще, вона завжди слухняна та чуйна – завжди старається допомогти своїй матері та підтримати її.
