Люди постійно про це забувають…
Одного разу Бог зібрав душі на народу:
– Чому ти хочеш потрапити на Землю? – запитує він одну з них.
– Щоб навчитися прощати.
– А кого ти збираєшся прощати? Лише поглянь, усі душі такі невинні, люблячі та щирі. Вони до тебе добре ставляться, тому не зможуть образити.
– Але я б так хотіла навчитися прощати!
Інша душа підходить і каже:
– Не розчаровуйся, я тобі допоможу. Я буду поруч з тобою на Землі. Стану твоїм чоловіком і буду тобі зраджувати та приносити біль, а ти будеш вчитися пробачати.
Ще одна душа додає:
– Я теж тебе люблю і хочу допомогти. Я піду з тобою і стану твоєю матір’ю, яка буде докоряти тобі і мішати щасливо жити, а ти прощатимеш мене.
Відгукується й третя:
– А я буду твоїм вірним другом і підставлю тебе тоді, коли ти цього будеш найменше чекати, а ти будеш вчитися прощати.
А четверта каже:
– Ти прийдеш до мене на роботу і я стану твоїм начальником, який буде ставитися несправедливо і жорстоко до тебе, а ти пробачатимеш.
Тож зібралася ціла компанія люблячих душ, які склали свій сценарій життя на Землі. Однак як тільки вони спустилися, то забули про все, що обіцяли. Між ними з’явилися сварки та образи, незважаючи на їхню домовленість, яка грунтувалася на взаємній любові.
А ви зрозуміли мораль цієї притчі?
