Ми часто скаржимось на своє життя, тому не помічаємо усіх його барв. Але рідко ми думаємо про те, що могло б бути все значно гірше. Наш мозок влаштований так, що в основному ми чимось невдоволені. Але це можна зробити за допомогою роботи над собою.
Притча про те, як важливо довіряти світові і зберігати спокій завжди.
Хлопчик йшов дорогою в лісі. Був сонячний день, щебетали пташки, повітря просочилось ароматом лісових трав. Сосни дивились на хлопчика з висоти, нагороджували запахом хвої. Хлопчик був радісний, бо дуже любив жити.
Якось, захоплений природою, спіткнувся об корінь і впав. Радість вмить зникла, з коліна потекла кров, біль затьмарив хлопчику очі й розум. Він кричав.
– О Боже! – вигукнув хлопчик, – ну чому ти підсунув на дорозі мені цей корінь? Який же ти заступник, якщо дозволив мені так боляче вдаритися? – з образою сказав хлопчик.
Він піднявся і, кульгаючи, пішов стежкою далі. Він був добрим, не запам’ятовував образи, тому наспівував улюблену пісню і знову почав радіти життю. Згодом втомився і підійшов до струмочка, щоб напитись, але знову послизнувся і вдарився об камінь.
– О, Боже, ну чому ж мені так не щастить! Знову ти забув мене і не допомагаєш мені йти моїм шляхом!
Він встав, порозглядав свої рани, а недалеко від нього впало від старості сухе старе кремезне дерево, яке мало не вбило його. Але хлопчик цього не зауважив і попрямував далі. А ще він не помітив і того, що коли спіткнувся вперше, недалеко повзла отруйна змія, якби він не затримався на падіння, то наступив би прямо на неї.
Дорогою він прийшов на галявину. Тільки хлопчик сів перепочити, як звідкись взялись хмари, вітер, почалась гроза. Дощ спочатку легенько накрапав, а потім почалась справжнісінька злива.
Хлопчик побіг під одиноке велике дерево, щоб сховатись, але послизнувся на мокрій землі і зламав руку. Після того він почав ненавидіти Бога.
– Не вірю я більше в те, що ти є, – кричав у відчаї хлопчик.– Не піду я по тих дорогах, які ти вказуєш, – продовжував кричати хлопчик, скорчившись від болю. Він і цього разу не знав, що в то дерево вдарила блискавка, і якби він не лежав на землі, то вона б зачепила і його
Запам’ятай: навіть коли здається, що все жахливо і гірше вже немає куди, є безліч факторів ситуації, про які ти навіть не здогадуєшся. Довірся світу, можливо, саме це і є твій найкращий шлях, і все це лише на краще?
А ви довіряєте світові?
