Напевно, у кожної жінки рано чи пізно наступає той момент, коли їй стає байдуже. Вона більше не боїться осуду суспільства. Не боїться комусь не сподобатись. Усе це втрачає для неї бувалу важливість. Їй стає все одно на те, що про неї думають інші, чи подумають. Вона припиняє соромитись своїх недоліків та приймає їх за особливість. Вона більше не стежить за модою, вона її вершить. Адже вдягається так, як сама вважає потрібним. Те ж стосується і макіяжу, і аромату парфумів. Надто солодкі? Головне, що подобаються їй прекрасній.
Який же це неймовірний момент! Коли вона припиняє боятись бути неприйнятою. Вона стає такою, якою вона хоче бути. Навіть якщо часом може видаватись смішною чи безглуздою. Така жінка нарешті усвідомлює, що справді важливо, а що ні. Вона не боїться своїх почуттів та страхів. Плаче, коли клубок у горлі не дає дихати. Та сміється, коли сміх буквально переповнює все всередині. Що не менш важливо – вона із впевненістю повертає із прокладеного шляху. Якщо, звісно, вважає за потрібне змінити фінал історії.
І байдуже, що у неї уже з’явились зморшки та сивина. Адже тепер у неї є та посмішка, якої не було ніколи раніше. Вона давно припинила рахувати калорії у їжі та маніакально прибирати квартиру від бруду. Алкоголь та сигарети теж для неї більше не шкідливі. Шкідливо – не дихати на повні груди. А ще – немає страху самотності! Та немає часу на “не її” людей. Нарешті, вона навчилась мовчати і говорити правильні речі.
Вона не існує, вона живе. Її душа – відкрита. Тому вона навчилась молитись. Їй є про що поговорити з Богом. Вона не боїться робити те, що хоче. І любити тих, кого хоче. Вона спить та прокидається в одному ліжку з тим, хто її кохає і кого кохає вона. Вона навчилась бути щасливою. І не хвилюється про дрібниці, ніколи. Вона йде гордо та слухає тишу.
Вона – та жінка, що після будь-якого досвіду не забуває записати нотатки (буквально чи ні). Вона цінує свій час і чужий. Хоча, ніколи нікуди не квапиться. І до життя дітей теж не втручається. Вона зайнята собою. Вона навчилась цінувати батьків та більше ні в чому їх не звинувачує. Вона не боїться смерті… Адже навчилась жити. Вона – та жінка, якій вже не страшно.
Ви – та жінка?
