Чергова сварка. Наталя з Андрієм ніяк не могли дійти до спільної думки у питанні квартирою.
– Я не хочу зараз її купувати. Жінко чи ти геть здуріла? Ти бачила, як ціни підскочили? От упадуть, тоді й будемо думати!
– А ти знаєш, коли вони впадуть?
– Ні.
– Отож, бо й воно. Немає сенсу чекати не знати чого.
Наталя була згідна. Зараз ціни на квартири значно зросли. І якщо її рік тому на декілька тисяч доларів дешевше можна було купити, то тепер ця ціна дуже відрізняється.
З одного боку це не дуже вдала ідея.
А з іншого – щось всередині неї кричало – ТРИВОГА!!!
Уже близько року Андрій почав затримувати на роботі. Двічі, а то й тричі на тиждень. Згодом його фірму через карантини перевели на віддалену роботу. Але він і тут умудрявся знайти причини провести час поза домом.
Тоді якісь таємничі дзвінки, які чоловік скидував у її присутності.
Жінка спершу відмахувалась від усіх підозр.Мовляв, вона собі гірше робить, накручує, а насправді нічого немає.
Але тепер вона не могла думати по-інакшому. Не після відмови від купівлі спільної квартири.
Про це вони мріяли майже два роки. Відкладали гроші, шукали кращі варіанти. А тепер він дає задню.
Наталя відчувала, що щось наближається. Відчуття неминучої біди не покидало її, а вона навіть не мала з ким поділитись своїми думками. Адже всі навколо були впевнені – вони з Андрієм ідеальна пара. Зустрічаються ще зі школи. Ні з чим не спішили, все обдумано. Скандалів ніколи у них не було.. От і склався образ.. Хто ж тепер повірить, що чоловік їй зраджувати може?
Одного вечора Наталя, за звичкою, гортала оголошення з продажу квартири і наткнулась на смутно відоме для неї житло.
– Та це квартира Тетяни! – вигукнула, згадавши.
Тетяна, її давня подруга зі школи. Вони дуже тісно спілкувались раніше. І навіть якийсь час працювали разом.
Саме помешкання не дуже зацікавило жінку. Воно розташоване далеко від центру міста, а їй це не підходила. Проте вона розгледіла там дещо більше. Не може бути і сумнівів. Все сходиться!
Через три дні Наталя стояла у вітальні квартири Тетяни. Поруч з нею – ріелтор, з яким вона і домовилась про огляд. Вона уточнила заздалегідь, чи не буде власниці.
– А можна зробити декілька фото? Чоловіку потім покажу. – поцікавилась жінка.
– Так, звичайно.
Наталя почала фотографувати усе, що їй потрібно.
– Так ви кажете тут один власник?
– За документами так. Жінка. Вона хоче собі більше житло придбати.
– А навіщо їй? Сім’я велика?
– Про це не можу говорити. Конфіденційна інформація.
– Ну так, розумію. Отже, вона сама буде приймати рішення про продаж?
– Яка вам до того різниця? Ні, не сама. З цивільним чоловіком своїм – чоловік почав агресивно відповідати.
– Ну добре, дякую. Я вам зателефоную, якшо все чоловіку сподобається.
Два дні Наталя збиралась з духом, щоб втілити в реальність все те, що вона спланувала.
– Алло. Добрий день. Це Наталія. Я з вами квартиру два дні тому оглядала… Так, так. Ще фото робила для чоловіка. Скажіть, ми можемо зустрітись сьогодні? О 18.00 вам буде нормально? Супер. А де? Добре чекатиму.
Через дві хвилини жінка набрала до чоловіка.
– Коханий сьогодні о 18.15 чекаю тебе у кафе “Білочка”. Маю для тебе сюрприз.
– Гаразд.
Ввечері, коли Наталя уже зустрілась з ріелтором, не могла знайти собі місця. Вона побачила, як у кафе зайшов Андрій. Встала, підійшла до нього і провела до столика.
– Ви? Ви що слідкуєте за мною? Я ж сказав, що віддзвонюсь Тетяні після зустрічі! – сказав ріелтор.
– Романе, познайомтеся, це мій чоловік! А за сумісництвом і цивільний чоловік вашої клієнтки..
– Чоловік? Нічого не розумію…
Андрій був у ступорі. Він мовчав, але був не в захваті, що все розкрилось саме так.
Ріелтор зрозумів, що зараз назріває скандал, тому поклонився і втік.
– Як ти зрозуміла? – спитав у Наталі.
– Статуетка.
– Яка статуетка?
– Та за котрою ти марив і шукав її по барахолках, а потім розбив. Я ще дивувалась, що ти так легко пережив її втрату. А тут побачила її у квартирі Тані на сайті. Не цілу, а розбиту. Точну таку, як у тебе. У мене не залишалось сумнівів, хоч я і не могла повірити. Тому і організувала цю зустріч. Щоб переконатись.
– Ах ти..
– Так, так милий. А ще я закрила тобі доступ до нашого рахунку в банку. Якщо ти пам’ятаєш, то керувала ним є. Тобі вивела рівно 30 тисяч гривень. Голого не залишу не переживай. На оренду квартири вистачить, а далі думай сам. Біди до своєї цивільної дружини, може вона обі допоможе. Всі твої речі, кур’єром я відправила до її квартири, а замки у нашому домі змінила. Тому ти більше туди не потрапиш!
– Наталко, постривай. Чого ти зопалу все робиш. Нам треба поговорити, все обдумати.
– Ні, Андрійку. Не зопалу. У мене був час все обдумати! Тому прощавай!
А як ви думаєте, чи збирався Андрій зізнатись дружині у зраді?
