– Тобто тобі машину подарувати? – дивувався Андрій бажанням своєї нареченої.
– А чого ти так дивуєшся? – запитала Тамара. – Усі мої подруги мають, а ми з тобою чим гірші?
Чоловік взявся за голову, відсунувши тарілку із несмачними варениками своєї обраниці.
– Хіба ти забула, що ми на квартиру гроші складаємо? – різко відказав Андрій.
– А чому ти так реагуєш? Що я поганого сказала? – відірвавшись від макіяжу промовила Тамара. – Спочатку можна машину купити, а потім і квартиру. Чи ти не потягнеш? То так і кажи, – зухвало сказала дівчина.
Раніше Тамара була просто сільською дівчиною, а після переїзду в місто її не впізнати. Нафарбована краля з великими забаганками. Чи розпестив її? Чи вона просто прикидалася білою невинною овечкою?
– То що з машиною? – стояла на своєму вона.
– Мені треба пройтися і подумати, – сказав Андрій.
Хлопець встав з-за столу і вийшов з квартири. У дворі гуляли щасливі молоді матусі. Вони обговорювали своє сімейне життя і ділилися досягненнями діточок. Саме про це мріяв Андрій. Як він міг так сильно помилитися…
– Гей, Андрію! Коли одружуватися будеш? Як у тебе справи з нареченою? – раптом запитав Семен, який часто сидів біля під’їзду.
– Та все нормально, – без ентузіазму відказав хлопець. – А ви чого самі тут сидите? Де ж ваша дружина, га? – вирішив перевести тему Андрій.
– Була у мене одна наречена, але нічого з цього не вийшло, – відказав старий.
– А це ще чому?
– Я закохався у просту сільську дівчину. Вона була доброю і працьовитою. А як тільки перебралася в місто, то немов підмінили, – розповів дід Семен. – Зрештою пішла до мене до багатшого кавалера.
Андрій вислухав старого, обміркував його слова і вирішив зателефонувати до Тамари.
– Алло, ти де? – почув він на тому кінці трубки.
– Під під’їздом, – відказав Андрій.
– І довго ще на тебе чекати? – обурилася дівчина.
– Ні. Можеш вже збирати речі і забиратися геть, – різко відказав він.
З того часу пройшло пів року. Андрій зустрів виховану дівчину з порядної сім’ї. Вона нічого не вимагає від свого обранця, а всі проблеми тепер спільно вирішуються за чашкою чаю.
А на вашу думку, чи справді місто змінює людей?
