Тоді я повернувся пізно додому. Купив діткам улюблені солодощі, продукти додому, бо холодильник вже був порожній. У гаманці було ще декілька сотень гривень, мені платили подобово. Робота, звісно, не найкраща, але виходу не було. Треба ж якось родину утримувати.
Було досить тихо. У кімнатах темно. Невже всі заснули? Але знаю, що у такий час ще молодша донечка Катруся не спить, вона завжди чекає мене з роботи. Буває, вискочить зі свого ліжечка та біжить до мене в обійми.
На кухні нікого. Дружина часто залишала на столі вечерю, коли я міг прийти вночі. Нічого нема. Навіть чомусь заглянув на балкон та в туалет. По шкірі пробіглися сироти, а серце почало шалено битися. Невже щось погане трапилося з ними? Сів на крісло у коридорі, бо вже ноги не тримали. Дивлюся – нема ні домашніх капців, ні дитячого взуття на вихід.
На вішалці нема її халата, сумки та дитячих курток. Навіть не роззувся, забіг до нашої спальні та відчинив шафу – порожньо. Хіба декілька моїх футболок та джинсів.
У дитячій кімнаті нема іграшок та одягу також. Зрозуміло, що вони не на вечірню прогулянку зібралися! Та й Марина не любила гуляти з ними у парку біля будинку, так що цим часто займався саме я.
Вона мала залишити хоча б якусь записку. На холодильнику чи столі. Бігав від одної кімнати до іншої та сподівався знайти невеликий аркуш паперу. Не підіймає слухавку, абонент недоступний. Я не розумів, що відбувається.
Присів за стіл та дивився порожнім поглядом на акваріум, де плавала одна рибка. Вона ж така самотня, як я. Здається, що сьогодні я втратив свою родину.
Невже були якісь перші дзвіночки? Почав судомно згадувати останні місяці нашого життя. Бувало, що ми могли посваритися, але я руку на неї не підіймав. Міг на неї накричати або дорікати. А Марина щоразу казала, що піде геть від мене, бо я її не ціную. Думав, що жінка просто жартує. Куди ж дінеться з двома маленькими дітками на руках у чужому місті?
Причина наших непорозумінь доволі проста й банальна – гроші. Декілька місяців тому мене звільнили з роботи. Сам винен, бо часто поводився безвідповідально й нехтував обов’язками. А зараз у нас борги, кредит, Марина ще досі у декретній відпустці. Грошей ледь вистачало на оренду квартири та комунальні послуги. Купували одяг у секонд-хенді, їли макарони по акції.
Хочу обійняти жінку. Взяти сина на руки, поцілувати маленьку донечку у її пухкі щічки. На коліна стрибнув кіт та почав голосно м’явкати – хотів їсти. Навіщо мені цей кіт, рибка в акваріумі? Чому вона вже їх не забрала з собою геть?! Ні, не можна зараз піддаватися таким негативним емоціям. Тварини тут не винні.
Насипав трішки корму у мисочку, погодував рибку. Зателефонував до свого найкращого друга, він живе в іншому місті. Знаю, що вже доволі пізно та він спить, але не міг це все тримати у собі. Виговорився. Здається, що стало трохи легше.
Потім постукав до сусіда. Він сам живе, також повертається доволі пізно. Запросив до себе додому, чай попити. Але насправді хотів чогось міцнішого. Хоча б декілька годин не відчувати біль у серці. Але завтра на роботу, не можна зараз ось так напиватися!
Раптом завібрував телефон. На екрані повідомлення “Поговоримо завтра. Вже пізно, я йду спати…”. Вона ще може спати спокійно після такого огидного вчинку? Де зараз дружина та діти? Поїхали до батьків? Попросилася на декілька днів пожити у подруги? Або ж …
Ні, навіть не хочу про це думати. Єдине заспокійливе – обійми донечки. До старшого сина я нормально відносився, хоча він мені не рідний. Петрик у Марини від першого шлюбу. Я любив його, намагався купувати нові іграшки та одяг. Малюк одразу почав називати мене татусем.
Але зараз чомусь я думаю тільки про доньку. Не можу сказати, що байдуже на хлопчика та Марину, але хочу бачити поруч тільки дівчинку. Нехай вона тільки спробує забрати у мене це щастя! Буду боротися до останнього! Знаю, що після розлучення діти залишаються з матір’ю, адже такий закон у наші країні, але, можливо, я буду винятком з правила?
Непомітно заснув на кухні. Тоді мені приснилася моя доня. Вона так посміхалася…
Ось така історія трапилася з моїм товаришем, який одної ночі розбудив мене неочікуваним телефонним дзвінком.
Що б ви могли порадити чоловікові зробити у такій ситуації? Він заслуговує на другий шанс?
