Того дня Богдана поверталася з роботи. Вона прямувала звичною дорогою додому, як раптом почула дзвінок мобільного. Їй телефонував син. Жінка замислилась. Вона була трохи здивована, бо в такий час її Сашко заклопотаний роботою. Може, сталося щось лихе?
– Алло?
– Мам, а ключі від будинку на тому ж місці, де завжди?
Голос сина був дуже знервований.
– Так… А що..?
Та не встигла Богдана договорити, як син вибив дзвінок.
Додому жінці було ще далеко. Навіть їхати залишалося хвилин 30. У голові вже вирували думки, вимальовуючи сотні різних сценаріїв. Чому син повернувся? Що трапилося?
Олександр женився близько року тому. Мати вмовляла сина залишитися, але той переїхав до дружини. Ну що ж, їм видніше. Згодом невістці її рідня подарувала власну квартиру. Тому розмови про повернення до неї, Богдана одразу припинила. Їм буде краще на своїй території. Окремо від лихих поглядів.
У стосунки молодят жінка більше не лізла. Знала, що вони люди дорослі, мають власні голови на плечах – з усім самі розберуться. Головне, щоб їм добре було. Але, звичайно ж, не обходилося й без нюансів, які свекрусі зовсім не подобалися. Але та все своє невдоволення тримала при собі. Сашко – її єдина дитина. Жінці було жаль і в 23 роки віддавати його до чужої сім’ї, але вічно тримати його під своїм крилом і так не вийшло б. Тож благословила його і просто мовчки поглядала час від часу, що там у дітей коїться.
Щоб з боку сватів не було ніяких питань, Богдана з чоловіком купила подружжю автомобіль. Сили трохи зрівнялися. Колись жінка й сама планувала придбати машину. Усе відкладала гроші. Але ось знадобилися вони для іншого. Таку трату і тратою не назвеш Усе для улюбленого синочка.
Так молодята і прожили один рік. Усе в них було гаразд. Ніколи не чула жінка, щоб вони одне на одного жалілися. Син постійно телефонував, заходив у гості – не забував про батьків. І все б нічого, але Богдану збивав з пантелику той дзвінок від Сашка. Тут і пригадалося жінці, що в гості до неї син постійно сам приходив. А коли вона питала, де ж невісточка, відмахувався, що дружина дуже зайнята. Але Богдана – жінка мудра. Вона розуміла, що так дівчина уникала власних сватів. Втім, як і завжди, продовжувала мовчати.
Було навіть таке, що батько запропонував синові переїхати до столиці, бо підшукав тому хорошу роботу. Але Олександр відмовився. Цього не хотіла його дружина. Вона й сама переїжджати не хотіла і Сашу не відпускала.
– Де ж воно таке видано? щоб жінка аж так чоловіком керувала. Нічого доброго з того не вийде. Вона мала б підтримувати нашого сина. Я ж не бажаю йому зла. А в результаті що? Слухає її більше, ніж нас з тобою.- обурювався чоловік Богдани.
Жінка й сама це все прекрасно бачила й цілком погоджувалася з чоловіком. Заспокоювала себе тільки думками про те, що вони – люди молоді, тому не все знають. А пройде час і всього навчаться. Богдана боялася, що втрутившись у стосунки дітей, зруйнує шлюб. А вона так хотіла, аби її єдиний чин був щасливим.
– А де Христина? Чому дружина не з тобою? МИ її тако ж в гості чекали.- постійно випитувала мати, накладаючи синові повну порцію вареників, яку той їв із таким задоволенням, ніби його тижнями не годували.
– Вона дуже зайнята.- одне й те ж саме повторював Сашко.
Богдана тільки дивувалася. Невістка ж не працювала навіть. То що її так втомлювало й на що йшло стільки енергії? Могла б хоч колись в гості зайти.
Нарешті жінка дісталася додому. Зайшла на поріг уже відчиненої хати й побачила, що син приїхав разом із речами. Вирішила не розпитувати нічого. Якщо захоче, то сам усе розкаже.
– Ми розлучаємось. Дійшли висновку, що ми надто різні люди. Жаль, що зрозуміли це надто пізно.
– Ви не спішіть. Подумайте добре. Я прийму будь-яке твоє рішення. Ти важливий для мене і я хочу тобі тільки найкращого. Але ще ти й доросла особистість. Тому пам’ятай, що від будь-якого рішення залежить ще й доля ваших дітей.
Батько ж Сашка вважав, що син вчинив цілком правильно. Давно слід було піти від такої дружини. Олександр і так довго терпів.
Богдана ж знову мовчки чекала синового рішення. Шкода їй було всіх: і сина, і невістку й онуків. Але що вдієш..?
Як вважаєте, що могло стати причиною розлучення “ідеальної” сім’ї?
Можливо, Сашкові не варто поспішати із рішеннями? Як гадаєте?
