Напевно, у кожного є своє особисте уявлення про те, хто такі важкі родичі. Більш того, найбільш завбачливі з нас давним-давно вже продумали особливу стратегію по «боротьбі» з ними.
Але є такі випадки, в яких жодна розумна стратегія не допомагає вирішити конфлікт зі знахабнілими родичами. До слова, саме про такий випадок нам і розповіла одна з наших постійних читачок …
ВАЖКІ РОДИЧІ
«Ми з Колею завжди жили душа в душу, у нас двоє прекрасних дітей і повне взаєморозуміння в сім’ї. І хоча проблем за 8 років шлюбу завжди вистачало, ніколи не було нічого такого, що ми не змогли б вирішити. Але недавно я серйозно засумнівалася в тому, що вийшла заміж за правильного чоловіка.
А закралися смутні сумніви до мене в душу в один прекрасний сонячний суботній день. Принаймні, прекрасною ця субота була до приїзду родичів чоловіка, які з порога повідомили нам, що тепер наша черга доглядати за свекрухою, а вони в цьому більше не беруть участь. “Ми в понеділок маму до вас привеземо, а далі вже самі розбирайтеся”, – саме такими були слова моєї найдорожчої зовиці …
Мати чоловіка давно вже хворіє, і ми завжди допомагали в міру своїх можливостей. Навіть попри те, що у самих на плечах невиплачена іпотека, двоє дошкільнят, за якими увага потрібна, та ще й по два підробітки на кожного, крім основних робіт. При цьому всі живемо ми в невеличкій двокімнатній хрущовці, та ще й ремонт затіяли пару тижнів тому (власне тому і наважилися знайти підробіток).
Одним словом, вільного часу у нас практично немає, суцільні турботи, а тут така новина. Ну просто як сніг на голову!
Не те щоб мене не влаштовувало життя зі свекрухою або я просто зі шкідливості проти за нею доглядати. Але мама насправді серйозно хвора, і їй потрібен цілодобовий догляд, який ми зараз просто не зможемо їй надати …
У родичів все залагоджено: і житло своє, і дітей ще немає, тільки й знають, що по курортах роз’їжджати. А як за матір’ю рідною доглянути, так це їм вже в тягар, треба на нас повісити! Щиро не розумію, як так можна чинити …
Я пропонувала і по черзі за свекрухою доглядати, і людей спеціальних найняти, і влаштувати спільно в спеціальну клініку, де їй надали б належний догляд. Так всі ці пропозиції миттю відміталися. Родичі рогом вперлися і навідріз відмовилися брати участь в лікуванні матері. А чоловік просто здався, навіть заперечувати не став …
Просто не уявляю, що тепер робити і як все встигати. А з Колею радитися безглуздо, він руки опустив і каже: “Так мама ж …” – воно і зрозуміло, тільки не йому доведеться всім пожертвувати заради неї, а мені».
Як ви думаєте, чи можна знайти оптимальний вихід з подібної ситуації?
