Приблизно десять років тому ми з дружиною поїхали в Париж. Там на нас чекали романтичні прогулянки, смачна їжа та багато цікавих місць.
Спочатку ми обійшли все поблизу нашого готелю, наробили багато фотографій, а потім вирішила поїхати в центр. Для цього нам потрібно було скористатися громадським транспортом. Спустилися в метро, але не могли купити білет, бо інструкції в спеціальному автоматі були виключно французькою мовою. Я довго намагався розібратися, але нічого не виходило. Дійшло до того, що я був готовий все кинути і піти пішки, але доля внесла свої корективи.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
За спиною я почув рідну українську мову. Реакція була миттєвою.
Позаду молода пара спускалася в метрополітен. Вони жваво щось обговорювали.
– Здоров, друже! – звернувся я. – Звідки ти родом?
– Я зі Львова, – здивовано відповів незнайомець. – А ти?
– А я з Києва, – радісно відповів я і кинувся йому в обійми. – Розповідайте, як ви тут опинилися?
– Ну я тут вчуся, а моя дівчина Леся приїхала в гості, – відповів хлопець.
– Зрозуміло, а ми теж з дружиною вирішили відвідати Париж. – відказав я. – Можливо, ти допоможеш мені розібратися з цим автоматом?
Земляк швидко пояснив мені, як купити квитки. На прощання ми обійнялися і обмінялися традиційними словами:
– Слава Україні!
– Героям Слава!
Мова – це засіб єднання, який робить нас однією родиною. Закордоном лише так можна побачити й ідентифікувати свою людину. Ні російська, ні китайська, ні англійська не викликають подібних емоцій.
А ви згідні з думкою чоловіка?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
