Роман не хотів, щоб путівка в Єгипет пропала, тому вирішив полетіти туди сам. На третій день його відсутності я вирішила поспати трохи довше, адже це був мій перший вихідний. Раптом без попередження в кімнату зайшла Олена Петрівна.
– Лесю, ти не хочеш зі мною наступного тижня полетіти на море? Путівка пропадає, – запитав Роман.
– Ти ж знаєш, що це неможливо. З роботи мене точно ніхто не відпустить, – обурилася я. – Про таке в останній момент не домовляються!
– Тоді я поїду сам…Все ж мама старалася, коли вибирала подарунок.
– Щасливої дороги!
Романа нічого не стримувало. Він вчився в університеті і не мав інших обов’язків. Відмовити матері мамин синочок не міг, тому дати путівки переносити не хотів. Нічого нового.
Мешкали ми з ним в його двокімнатній квартирі. Це також подарунок матері. У мене і своє житло є, але воно менше і в іншому районі.
Хлопець полетів у відпустку, а я тим часом продовжувала ходити на роботу. Ось нарешті вихідний. Вирішила, що можна дозволити собі поспати до обіду. Але всі мої плани зруйнувала мама Романа, яка буквально на крилах щастя залетіла в кімнату.
– Люся, годі спати! У нас з тобою багато справ. Я купила нові шпалери в кімнату. Пропоную затіяти ремонт, щоб за тиждень Ромчик повернувся у нову квартиру! Уявляєш, як він зрадіє?
– Ольго Петрівно, ви хочете, щоб він не тільки тиждень відпочивав, але й повернувся додому на все готове? А не забагато сюрпризів?
– Хіба тобі не хочеться зробити йому приємно?
– Ні! Я не збираюся після роботи ще шпалери клеїти! Якщо вам так хочеться порадувати синочка, то займайтеся цим самі або найміть бригаду працівників.
– Я завжди знала, що ти корислива дівчина! – заявила жінка. – Немає у тебе почуттів до мого сина! До останнього я надіялася, що помиляюся, але ні! Так і знай, що Роман на тобі ніколи не одружиться!
– А ознакою хорошої дружини є її готовність клеїти шпалери? – розлючено крикнула я. – Тоді цей тест я провалила.
Після цього я зібрала свої речі і повернулася у власну квартиру. До кінця тижня навколо був спокій та благодать. Коли Роман повернувся з відпустки, то подзвонив із претензіями:
– Хіба тобі було важко допомогти моїй матері? Через тебе їй довелося наймати робочих!
– Дорогенький, ти разом зі своєю матір’ю можеш про мене забути! – заявила я.
З того часу пройшло 15 років. Я встигла одружитися і народити двох чудових доньок. Тим часом Роман тричі розведений холостяк. Мабуть, його матері так ніхто і не зміг догодити.
А як би ви вчинили на місці дівчини?
