Я дивилася через вікно на свою радісну дочку. Їй всього п’ять років. Вона гралася на дитячому майданчику зі своїми подружками. А мені в цей момент хотілося плакати.
Вже четвертий місяць вона живе без тата, а я чоловіка. Все стало відомо перед Новим роком.
Він пішов на корпоратив у ресторан в самому центрі міста. Я у той вечір згадала, що не купила ікру до столу і поїхала в магазин. Через затори я опинилася навпроти того ресторану і побачила біля входу Олега.
Він міцно притискав до себе молоду співробітницю. Я не хотіла вірити своїм очам. Раніше теж ходили чутки, що він мені невірний. Але я не збиралася в них вірити. Я була впевнена у нашому шлюбі.
А тепер все втрачено. Перекреслено десять років спільного життя.
Вони одружилися одразу після університету. Батьки обох раділи:
– Ну, здобули освіту, а тепер і сім’ю будувати можуть!
Все складалося як треба. Обоє знайшли гарні роботи. Батьки допомогли купити їм квартиру, а потім народився син.
Та з роками дещо було не так. Олег став холонути до Віки. Вони справді обоє були зайнятими людьми. Чоловік будував кар’єру, дружина бавила дитину і доглядала квартиру. Спочатку вона думала, що це просто такий період. Що скоро все налагодиться.
Потім дитина підросла. Віка пішла на роботу і думала, що романтика повернеться у стосунки. Але чоловік не цікавився нею. Їхнє спілкування зводилося до побутових речей.
І з кожним днем Віка все більше розчаровувалась. Її ілюзія ідеального чоловіка та міцного шлюбу розчинялася як цукор в каві.
Після того корпоративу жінка десь почула, що Олег тепер з якоюсь молодою дівчиною. Від будь-якої згадки про чоловіка їй ставало боляче.
Вікторії довелося починати життя спочатку. Її підтримували батьки. Свекруха вибачалася за сина. Та від цього їй не ставало легше.
Вона не могла зрозуміти як після стількох років у шлюбі між ними нічого не залишилось. Він навіть не просив у неї вибачення на які вона так довго чекала.
Але з часом зрозуміла, що навіть, коли чоловік повернеться, то вона не зможе з ним бути. Життя вже не буде як колись.
Поступово її життя налагоджувалось. Якось вона прибирала, а коли закінчила – глянула на себе в дзеркало. Перед нею стояла неохайна, розпатлана у старому халаті жінка, з сумним поглядом.
Цей вигляд її збив з пантелику:
– Я що справді так виглядаю? – вона торкалася руками обличчя, а очі наповнились сльозами, а потім роздивилася кімнату в якій стояла.
Вона подумала, що їй як ніколи потрібні зміни. У зовнішності у квартирі, де вона жила. І може тоді їй не буде так сумно.
– Алло, мамо! Дай номер бригади, що робила ремонт твоїй сусідці! Так, хочу ремонт зробити! Ні, не капітальний, шпалери замінити, підлогу помалювати й ще там дещо.
Через кілька днів до неї прийшов бригадир:
– У вас небагато роботи. Але мої працівники зайняті на той місяць! Вас влаштує почекати? – Вікторія добре засмутилася. – Зрозумів! Ну у мене є ще один майстер. Руки золоті. Єдине, що він зможе приходити по вечорах і у вихідні.
– Так, мені підходить! – зраділа Віка. – Обговорімо оплату.
Тепер у Віки було нове заняття – оновлювати своє житло і життя.
Наступних вихідних вона закупила все, що потрібно і чекала на працівника. То був спритний і акуратний Михайло. Він за вихідні встиг зробити все, що планувалося на кухні.
Ще за кілька днів він замінив проводку. Настав час клеїти шпалери й сильний чоловік відсував усі меблі. Поступово вони з Вікою обговорювали наступні етапи й з кожним днем квартира здавалася просторішою, затишнішою і світлішою.
Михайло завжди приносив для сина цукерки й домашні пиріжки його бабусі. А Віка віддячувала йому пригощаючи обідом. Вони любили разом розмовляти за столом, сміялися і розповідали цікаві історії.
Якось Михайло поцікався сімейним станом Віки.
– Чоловік мене кинув. Пішов до якоїсь дівки.
– Дивно, від таких як ти не йдуть!
Раніше Віку засмутила б ця фраза, але не тепер. Ремонт поступово доходив до завершення. Останнім залишалося пофарбувати підлогу. Через нестерпний запах фарби довелося на тиждень звідти з’їхати.
Сина Віка відправила до бабусі в село. А сама дочекалася поки Михайло закінчить і вони пішли прогулятися в парк.
Вже смеркало. Михайло в якийсь момент ніжно взяв Віку за руку. Вона зраділа цьому. А потім вони присіли на лавці. Обом не хотілося прощатися, бо за ті кілька тижнів вони сильно сподобались один одному.
За мить вони поцілувалися, так щиро, як підлітки на першому побаченні.
– Знаєш, що я зрозуміла? Дівчата на перше побачення бризкають на себе парфумами, а ми з тобою обоє так пропахли фарбою, що чути за кілометр. – обоє посміялися.
Через 7 днів Віка з сином повернулися у свою нову квартиру. Жінка приготувала святковий обід і запросила Михайла. Ввечері він прийшов з квітами й тортом.
Синочок повів його показувати свої іграшки. Раптом у двері хтось подзвонив.
– Напевно, сусідка хоче глянути на ремонт – подумала Віка і пішла відчиняти.
На порозі стояв Олег.
– Ти?
– Так, а що? Я прийшов деякі речі забрати, бо тиждень до вас потрапити не можу.
– Забирай усе! Не дуже хочу бачити тебе щодня! – в цей момент Михайло вийшов з кімнати за руку з сином.
– Бачу ти даремно час не гаяла! А сама запевняла, що тобі так сумно!
– Тато, тато прийшов!
– Привіт, сину! Я не надовго. Куди б ти хотів сходити зі мною на вихідних?
– Нууу, в аквапарк!
– Домовились! – він з презирством обдивився Михайла з ніг до голови.
– Я зараз принесу твої речі! – за хвилину Віта котила велику валізу прямо до Олега. – Іди!
Настрій був зіпсований.
– Ти чого? Засмутилася через колишнього? Ти все ще любиш його?
– Ні! Просто не хотіла його бачити. А ти не переймайся.
– Нічого, що я тут?
– Звісно ні. Ти мій гість. Я в праві запрошувати всіх кого захочу.
– Я б не хотів бути для тебе лише гостем чи майстром. – він підвівся і зачинив двері. – Я хочу бути для тебе кимось більше. У мене щирі почуття до тебе і я відчуваю, що в тебе теж! Одружімось!
– Ти це серйозно? Це якось надто швидко!
– Ні, я не кваплю тебе з рішенням. Просто хотів дати зрозуміти, що в мене серйозні наміри. Я люблю тебе! Пообіцяй мені, що подумаєш!
– Обіцяю! – жінка була надзвичайно щасливою, хоч і здивованою.
Він поцілував Віку і пішов.
– Обов’язково подумаю, коханий, тільки не квап мене… – подумала собі Віка, коли вкладала сина спати.
Що порадите Вікторії?
