Батько ніколи б не міг подумати, що його син перетвориться з милого та привітного хлопчика у хамовитого та нахабного підлітка, який не поважатиме інших людей.
Подружжя мало свій бізнес, Сергій – головний директор великої будівельної компанії. Звісно, що у нього було багато офісної роботи, відрядження в інші міста й закордон, зустрічі з іноземними клієнтами. Він міг днями не бачити свого сина, однак старався дати йому все найкраще. Наприклад приватний дитячий садочок, репетитори, спортивні секції, а про іграшки та одяг й годі говорити – у малюка аж шафа тріскала від них!
Коли сину було тільки 5 років, мати Ольга загинула – нещасний випадок на дорозі. Тому маленький Іванко був для Сергія єдиною розрадою на цьому світі. Хоча робота ставала на заваді, адже чоловік часто повертався з роботи, коли син вже міцно спав. Йому допомагали хатні робітниці, кухарі та нянечки. А коли Іван прокидався, то тато вже давно їхав на роботу до офісу. Вони могли так не бачитися днями.
Однак, він не обділяв малюка подарунками. На день народження купив велику іграшкову машину, в якій можна було кататися на подвір’ї, запросив багато аніматорів. Здається, що про таке свято інші діти можуть тільки мріяти уві сні! Чоловік почувався винним перед сином, що не може проводити з ним та багато часу, тому постійно компенсував свою відсутність грішми. За все господарство (великий особняк, басейн, сауна та власний дитячий майданчик) відповідала прислуга. Сергій виконував будь-які забаганки Івана – іграшки, відпочинок, солодощі. Отримував все, на що покаже пальчиком у магазині.
З роками хлопчик звик до такого життя. Виріс справжнім нахабою та розпещеним підлітком, який не поважав прислугу та ставився до них зарозуміло. Івана цікавило тільки одне – власне задоволення та комфорт, а на інших він просто чхати хотів. Наприклад, у 10 років любив гратися з дворецьким у коників – сідав на спину дідуся та катався так по будинку. А коли той починав скаржитися, то хлопчик сказав “коні не вміють розмовляти!” та боляче вдарив його.
Він не поважав працю свого персоналу. Не сподобалося, як кухар прикрасив сніданок – починає лаятися та вимагати, щоб той негайно зготував новий. Коли ж чоловік намагався вибачатися та пояснити ситуацію, то син викрикає, мовляв, мені потрібний нормальний сендвіч, а не твої пусті вибачення! Всі боялися йому перечити, адже не хотіли залишитися без роботи та опинитися за дверима їх будинку, тому мовчки терпіли таку нахабну поведінку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Нещодавно Івану виповнилося 18 років. Тепер він вже дорослий та самостійний хлопець, тому батько вирішив порадувати йому новенький спорткар. Скоро здасть на права та зможе їздити на навчання вже не з особистим водієм, а за кермом власної машини. Однак, синові не сподобався такий подарунок:
– Я не люблю машини такої марки, ще й блакитного кольору! Я просив зелену! – почав дорікати іменинник.
Такі слова дуже засмутили Сергія. Адже ця машина – річ не з дешевих. Думав, що син навпаки зрадіє такому подарункові та буде вдячним. Однак, згодом він став свідком, як син лаявся з прислугою, адже ті не встигали прикрасити будинок до початку вечірки! Такого нахабства та невдячності батько не міг терпіти від сина, тому викликав його до себе у кабінет на важливу розмову:
– Досить бути таким зухвалим! Тобі вже 18 років, тому пора вже задуматися про самостійне життя, а не поводити себе, як розпещений малюк! Від сьогодні ти не будеш отримувати кишенькові гроші!
Але ці слова не налякали Івана. Він просто розвернувся та голосно закрив за собою двері. Тому батько вирішив діяти іншим шляхом.
Він найняв для сина ремісника, який виготовляє найкращі вази у місті та попросив дати декілька індивідуальних уроків. Звісно, що спершу Іван не ввічливо звертався до вчителя, пропускав заняття та недбало виконував домашні завдання. А потім взагалі купував у магазині такі вироби та удавав, що це його “творіння”.
– Я знаю, що ти не виконуєш совісно цю роботу. Я не даватиму тобі спокій тоді, поки на столі не буде стояти красива ваза для квітів, яку ти зробив власноруч! – лаявся Сергій на сина.
З часом таке хобі почало дійсно подобатися Іванові. Він поважав свого вчителя-ремісника, не пропускав заняття. Помалу, крок за кроком, у нього виходили гарні вази та глечики, потім почав ліпити невеличкі чашки. День та ніч син проводив у своїй майстерні, забувши про розваги та вечірки. Одного дня він з гордістю приніс у кабінет до Сергія красиву вазу для квітів, яку зліпив сам та прикрасив малюнками.
– Дуже красиво! Ти справжній молодець! – сказав батько та розбив подарунок об стіну
– Тату, що ти накоїв?! Я декілька днів робив її спеціально для тебе!
– Нехай це буде для тебе уроком. Адже чужу працю треба поважати. Ти колись поводився нахабно та зарозуміло з нашою прислугою. Хоча вони весь час дбали про тебе. Хіба не боляче стає на серці, коли хтось так безсовісно може зруйнувати те, над чим ти так довго працював?
З того дня Іван дуже змінився. Він щодня дякував кухареві за сніданок, допомагав прислузі носити важкі речі під час прибирання та навіть часто робив всю роботу замість них, дозволяв їм відпочити. А своє хобі перетворив у прибуткову справу – продавав глиняні глеки, чашки та різні вироби в Інтернеті. Сергій дуже радів, що його син нарешті усвідомив свої помилки.
На вашу думку, батько вчинив правильно, коли вирішив таким способом провчити сина? А як би ви вчинили на місці Сергія?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
