Колишня робітниця продуктового магазину зовсім не фантазерка чи брехуха. Катерина Василівна навіть має доказ – запис у трудовій книжці. Здається, що той район у Києві, де вона працювала – це місце тільки для олігархів та директорів великих міжнародних компаній.
Це був досить чудовий магазин. Там було багато імпортних продуктів – авокадо, манго, лобстери та дорогі алкогольні напої. Навіщо їхати кудись на ринок чи в АТБ, коли є таке гарне місце? Ось на першому поверсі – м’ясо та риба, другий – овочі фрукти, третій – солодощі та напої. Одразу за поворотом біля першого елітного особняка – навіть пішки можна було піти.
Одного ранку жінка прийшла на першу зміну. А навколо сходинок – сміття, пусті банки з-під алкоголю та цигарки. Очевидно, хтось вчора тут мав “посиденьки” з друзями. Все поприбирала, адже ще не весь персонал прийшов на робоче місце. Взяла пакет для сміття та за 5 хвилин все прибрала.
О восьмій ранку вже були перші клієнти – дружина нашого мера. Купила елітне шампанське (воно коштує як ваша зарплата), різноманітні фрукти та сири. Здається, що сьогодні у неї зустріч з подругами, які на собі носять кілограми косметики та гіалуронової кислоти. А ще високі підбори, шуби з норки та сумочки Луї Віттон. І як вони тільки могла забути про найважливіший атрибут – маленька собачка в руках!
Потім приїхав заступник міністра з охорони чогось там. Ого, та сума нагадувала мобільний номер телефону! Вони там що, лобстерів щоранку їдять та вином іспанським запивають? А ще купив цигарки кубинські, вартість яких – половина зарплати продавця у тому ж магазині!
Потім прийшли дві подруги. Голосно сміялися та обговорювали плани на відпочинок. От у них проблеми – хочуть на Мальдіви, але не знають, що одягнути туди! Бідолашки, нам би їх проблеми, правда ж?! Здавалося, що їх посмішка сяє більше за сонце – вініри, мабуть, коштували як хороша іномарка. А в одної губи були такі надуті, що та не могла нормально рота закрити.
– У вас решта з 500 євро буде? Менше не маю – сказала та, що з губами була
– Вибачте, але на жаль, ми не приймаємо іноземну валюту.
Після цього пані Катерина дізналася про себе багато “хорошого”. Вже й охоронця та адміністратора викликали, погрожували, що нашу “конторку” вже сьогодні закриють, а мене навіть прибиральницею на ферму не візьмуть.
Під кінець зміни приїхав один бізнесмен. Йому належать майже всі нічні клуби міста. Бачу, що не один – декілька подруг, явно на підпитку. Короткі плаття, високі підбори, нарощене волосся та нігті. Здається, що далі відбудеться приватна вечірка у нього в будинку. Набір був скромний – купив декілька пляшок вина з всіх куточків світу (нехай дівчатка ще доженуться у сауні), шоколад та фрукти. А собі та охоронцям взяв велику бутилку віскі. Кубинські сигари та ще жуйки – не можна цілуватися з дівчиною, коли від тебе тхне димом!
Ось такий асортимент покупців жінка бачить щодня. Бувають і звичайні люди. Зайдуть, глянуть на ціни та хутчіше з магазину – кредит оформляти та пляшечку вина чи шматочок сира з пліснявою. Жінка каже, що їй подобається така робота, мовляв, всі такі багаті люди немов у неї на долоні – цікаво глянути на “вищий” сорт населення.
Чи дозволяєте ви собі таку розкіш?
