Лише ви вирішуєте, що вам зручно, а що – ні.
– У нас така смачна і дешева кава. 30 гривень коштує. Олено, ви не хочете скуштувати?
Я постійний гість у цій кондитерській. Мені тут смакують круасани з шоколадом або мигдалем. А ще кексики з фісташкою та еклери з малиною. І від ягідних тарталеток я також в захваті. Мабуть, і кава у них смачна. Однак, я звикла купувати її в іншому місці. А саме в сусідній кондитерській, яка знаходиться буквально за 10 метрів. Чому? Бо там її подають в керамічній чашці.
Вона мені подобається набагато більше, ніж одноразовий паперовий стаканчик. З чашкою можна посидіти поруч на лавці і милуватися невеличким садом з пахучими півоніями. Зранку я спостерігаю за метушливими людьми, які поспішають у справах. Неподалік під першим сонячним промінням ніжиться рудий котик. А в парку гуляє поважна пані з пекінесом.
– Розумієте, власниця іншої кондитерської краще знаєтеся на смаку життя. Вона подає каву в чашці. Ніхто не переживає, що я її вкраду чи розіб’ю. Вона розуміє, як це пити каву і спостерігати за навколишнім світом. І, до речі, її зовсім не турбує, що круасани я купую у вас.
– Та хіба це зручно? З паперовим стаканчиком можна одразу вирушати у справах.
– Мені подобається ця незручність.
Бути зручним – це бути стандартним. Таким, як всі. Таким, заради якого не варто напружуватися. Таким, який не займає зайвого місця і здається невидимим.
У такої людини немає ресурсів, щоб повноцінно жити.
Адже на все повинен бути свій час: і щоб поспішати у справах, і щоб смакувати каву чи щоб спостерігати за рудим котом. Відведені миті й для пишного обіду чи швидкого перекусу. Є час на зручні кеди та елегантні туфлі. Час стрімко рухатися вперед і час спокою й тиші.
Лише ви вирішуєте, що вам зручно, а що – ні. Ви обираєте, чи вдягати сьогодні каблуки чи залишитися на низькому ходу. Ви вирішуєте про що мріяти, чого прагнути і в якому напрямку рухатися.
Чи згідні ви з цією думкою?
