Дочка Ольги Степанівни мала багатого чоловіка, тому й сама намагалася відповідати статусу світської левиці. Проте матір вважала, що Ірина неправильно живе і просто дармує свій час.
Дівчина любила веселитися. Вона безтурботно літала з одного відпочинку на інший. У неї кожного дня були заплановані інші вечірки. Додому донька поверталася на невеликі канікули, а потім знову поверталася до звичного способу життя.
За це Ольга Степанівна завжди їй дорікала. Адже вона у її віці займалася домашнім побутом, який кожного разу доводилося облаштовувати з нуля через постійні переїзди з місце на місце зі своїм чоловіком-військовим.
Виховання доньки і господарство завжди були на плечах Ольги Степанівни, на що вона ніколи не скаржилася. А літо вони дружньо проводили на дачі або в Лівадії, яка жінці дуже подобалася.
Після смерті чоловіка вона залишилася самотньою, тому зять запросив тещу в їхній дім. Місця там було достатньо. Їй виділили окрему кімнату з виходом в зимовий сад. Ольга Степанівна могла цілими днями дивитися серіали, насолоджуватися флорою і ні про що не турбуватися. Інколи зять дарував їй квитки в театр, куди вона ходила з великим задоволенням.
Тим часом в Ірини не було дітей. Вона не була готовою до материнства, а чоловік на цьому не наполягав. Він однаково був зайнятий своїм бізнесом, на який витрачав увесь свій час, силу й увагу.
Так минали дні, поки не прийшов лист з повідомленням: маленький син внучатої племінниці Ольги Степанівни залишився сиротою. Оскільки це була далека родина, з якою жінка не підтримувала зв’язок, то й про кого йде мова вона не уявляла.
Однак не відреагувати на цю подію було б злочином. Саме тому Ольга Степанівна поїхала за вказаною адресою, де познайомилася з трирічним хлопчиком. Малюка мали забрати в дитячий будинок, але поки оформляються документи він міг пожити з родичами. На жаль, жінці одразу сказали, що всиновити дитину вона не може через свій вік, сімейне та фінансове становище.
Ольга Степанівна розповіла про все доньці. Та Ірина навіть слухати нічого не хотіла, адже чужих дітей годувати не збиралася. Вона була категорично проти всиновлення незрозумілого хлопчика.
Проте матір наполягала на тому, що вона сама подбає про малюка. Від доньки їй потрібна лише допомога з оформленням документів. Та Ірина була незворушною. Документи були готові і хлопця от-от мали забрати в притулок.
Теща вирішила поговорити із зятем, хоча надій на позитивний результат від цієї розмови практично не було.
Вона прокинулася вдосвіта, щоб мати змогу застати чоловіка вдома. Ольга Степанівна розповіла про маленького хлопчика, який може опинитися в дитячому будинку без рідних людей поруч. Вона ж могла жити з ним у своїй квартирі і дбати про цю дитину. Однак це неможливо без сторонньої допомоги з оформленням документів.
Зять вислухав її і мовчки поїхав на роботу.
Буквально через тиждень приїхали майстри, які переробили одну з кімнат в будинку на дитячу. Чоловік сказав, що того ж дня теща повинна вибрати няню на свій розсуд, адже через декілька днів вони зможуть забрати хлопчика. Він тепер буде жити з ними і носитиме його прізвище.
Ольга Степанівна була приємно вражена, але вона не розуміла, як на це відреагує Ірина, яка була категорично проти дитини. Та зять запевнив, що все буде гаразд.
Настав день зустрічі з малюком. Він був дуже тихим і наляканим. Коли Ірина вперше побачила його, то була дуже розлюченою, але буквально через годину її емоції охололи. Матір побачила, яким поглядом донька дивиться на малечу і зрозуміла, що все буде добре..
А як би ви вчинили на місці жінки?
