Існує така категорія жінок, які мало не з народження мріють вийти заміж. Їх жахає відсутність чоловіка поруч, і заради нього вони готові на багато що.
Часом навіть дуже на багато що. 30 – річна Олена вийшла заміж вже в дев’ятнадцять років. Трохи пізніше народила чоловікові сина Сашу, який виріс скромною дитиною.
Він добре вчився в школі, допомагав батькам по дому і ніколи не просив зайвого. Захоплювався футболом і у своєму юному віці досяг у спорті непоганих результатів.
Через якийсь час Олена з чоловіком розлучилися, і жінка в терміновому порядку почала шукати собі нового супутника життя. І пошуки, звичайно ж, увінчалися успіхом, адже хто шукає, той завжди знайде.
Новий чоловік був статним, високим, але вельми дивним. Він навіть не намагався налагодити відносини з Сашею, адже сприймав його як «побічний ефект» від шлюбу дружини.
Попри це, хлопчик тягнувся до нього, бажаючи отримувати і чоловічу увагу (десь поради запитати, чомусь попросити навчити). Навіть на футбол вітчим вважав за краще ходити з друзями, не взявши з собою хлопчика.
А Саша і не ображався, будучи абсолютно доброю людиною, він кожен раз привітно зустрічав маму і вітчима з роботи, дбав про них, радував успіхами. Він і про рідного батька завжди тепло відгукувався, попри те, що батько не брав участі в його житті.
Йшов час, і в сім’ї з’явилася друга дитина – хлопчик. Уваги юний Саша став отримувати ще менше, щиро люблячи при цьому молодшого брата.
Олена вважала Сашу дорослим (у віці 7 років), змушувала виконувати обов’язки по дому, які не встигала робити сама.
Або не хотіла, вважаючи, що втомлюється з малюком. Уроки він робив самостійно, так і не отримавши позитивної відповіді від дорослих на прохання про допомогу.
В гості періодично приходила бабуся, в присутності якої обидві дитини були в центрі уваги, в теплі і турботі. Одного разу вона випадково стала свідком ситуації, що викликала дикий стрибок тиску і виклик швидкої допомоги.
Глава сімейства відправився на кухню і дістав з холодильника два йогурти, щоб їх погріти.
Саша підійшов і запитав: «Можна мені?». На що чоловік відповів: «Ні, це нам з мамою, тобі немає, на тебе тато грошей не дає». Хлопчисько мовчки повернувся у свою кімнату, а бабуся влаштувала скандал, в якому донька стала на бік чоловіка.
Пролежавши в стаціонарі через погіршення здоров’я, бабуся вирішила серйозно поговорити з дочкою і не знайшовши компромісу, попросила віддати Сашу їй.
Олена погодилася швидко, сказавши, що все одно нічого не втрачає, грошей на нього ніхто не дає, а їх тепер не вистачає.
Як не дивно, Саша неохоче переїхав до бабусі, переживаючи розлуку з мамою і молодшим братом. Але незабаром зрозумів, що таке справжня турбота і любов.
Дорослішаючи, він все частіше дякував бабусі за те, що живе з нею, охоче допомагав їй і намагався робити все, щоб вона могла ним пишатися.
Свою матір він відвідував нечасто, а молодшого брата бачив регулярно: заходив в гості до дитячого садка і грався з ним.
Іноді стає незрозуміло, як може мати проміняти власну дитину на чоловіка. Допускати жорстокість з його боку до рідної маленької людини, до якої вітчим не має відношення. Напевно, це особлива психологія людини.
Чому люди так зневажливо можуть поводитися з дітьми?
