Тоді була п’ятниця, кінець робочого тижня. Ліза з подругами вирішила відпочити у барі. Замовили різні коктейлі, багато співали й танцювали. За стійкою вона познайомилася з красивим голубооким блондином – Олександр. Він пригостив її напоєм, запросив на танець… А потім дівчина прокинулася у його квартирі.
– Я тобі викличу таксі, – сказав хлопець.
Ні обіймів на прощання, обміну номерами телефонів чи навіть запрошення за наступне побачення не було. Та і Ліза нічого не пам’ятала і навіть не хотіла згадувати про ту ніч.
Через декілька тижнів її почало нудити. А ще дуже паморочилося у голові. Спершу думала, що просто отруїлася у місцевому кафе. Однак, ще вирішила купити тест на вагітність.
Тремтячими руками вона взяла смужку. І тоді все зрозуміла – вона вагітна. Від Сашка. Що ж робити далі? Ноги понесли до бару, у якому колись зустріла хлопця.
Ось Сашко, він сидить за столиком біля вікна та обіймається з незнайомою дівчиною. Ні, вона не може просто так мовчати.
– Привіт, ти мене пам’ятаєш?
– Хто ти? Вперше тебе бачу. Ти краще йди звідси, у мене тут побачення з дівчиною, – нахабно відповів Сашко.
Тоді Ліза зрозуміла, що їх зустріч – це всього лише інтрижка на одну ніч, про серйозні стосунки не варто думати. А тим паче про спільну дитину та родину.
Хутко прибігла додому та голосно плакала у ванній кімнаті. Сусідка з квартири Марина ще довго заспокоювала дівчину. Обіцяла, що допомагатиме подрузі. Лізі було страшно – як вона зможе сама виховати малюка?
Майже всю вагітність дівчина важко працювала, щоб назбирати грошей для дитинки, адже треба придбати коляску, одяг, а ще іграшки різні. Вже забула, коли востаннє собі купувала гарну кофтинку чи косметику.
Пологи пройшли легко, малюк народився здоровеньким.
– Вітаю, у вас хлопчик. Ну такий красень, – радісно повідомила медсестра.
Дівчина приклала до грудей свого сина. Нарешті вона тримає рідного хлопчика на руках. Того вечора ще довго не могла заснути, все пильно дивилася на сина. І тоді вона вигадала план, як помститися Сашкові за те, що колись так вчинив з нею.
Олександр поспішав на роботу. Вже таксі на нього чекає. Відчиняє двері – а у під’їзді на нього чекає подарунок. Можливо, що це просто хтось так вирішив пожартувати?
Тремтячою рукою взяв записку, яка лежала на невеличкому переносному кріслі. “Це твій рідний син Петрик, потурбуйся про нього”. А хлопчик так мило посміхався уві сні.
– Алло, мамо, будь ласка, приїжджай до мене негайно! – кричав у слухавку хлопець
– Сину, що трапилося? Я зараз маю їхати на роботу, зайду ввечері, – тихо відповідала мама.
– Треба. У мене тут син з’явився.
Звісно, що мама Сашка вже через 5 хвилин стояла на порозі з великим пакетами. Встигла купити дитяче харчування, підгузки, іграшки та ще в аптеці взяла на всякий випадок ліки.
– Ну що ж, не можемо ми його викинути геть. Це ж мала дитинка. А ще хлопчик дійсно так на тебе схожий, – тихо промовила мама.
Дійсно, у хлопчика були такі ж голубі очі, як у Сашка. І так кумедно носика морщить. Не треба навіть тест на ДНК здавати – це його син.
Мама на роботі взяла відпустку, щоб допомагати з онуком. Гуляли у парку разом, гралися. Хлопець дуже прив’язався до Петрика.
А місяць тому прийшла молода медсестра. Вона ніжно тримала на руках хлопчика, співала йому колискові. Сашко бачив, як вона ставилася до Петрика, немов це був її рідний син.
– Це мій номер телефону, можете телефонувати у будь-який час. До побачення, – сказала молода дівчина.
І Сашко дійсно дзвонив до дівчини і о 1 ночі, і о 6 ранку. А потім тема для спілкування змінилася – Сашкові було так приємно слухати ніжний та спокійний голос дівчини. Згодом, вона часто приходила у гості. І щоб провідати Петрика, і щоб побачитися з молодим татусем.
– Знаєте, Лізо. А я хочу вам у дечому зізнатися. Я вас кохаю. Чесно, ви мені ще з першої зустрічі так сподобалася.
– А я також хочу вам розповісти один секрет. Ми раніше зустрічалися. Петрик – мій рідний син. Це я та дівчина з бару.
Наступного дня вони вже написали заяву на одруження. Ось так у Сашка з’явилася родина – кохана жінка Ліза та маленький син Петрик.
А ви б дали такому хлопцеві, як Сашко, другий шанс? Дівчина вчинила правильно, коли залишила маленького сина на горе-батька?
