Сестра дружини втратила роботу. У неї розпочалися фінансові труднощі, тому дружина вирішили тимчасово прихистити її у нашому домі. Передбачалося, що це триватиме місяць або два.
Спочатку мене все влаштовувало, адже родичка постійно готувала смачні й свіжі страви на сніданок, обід та вечерю.
Я не розумів, як їй вдається все встигати.
Проте рай швидко закінчився. Через тиждень сестра ліниво виходила з кімнати, щоб подивитися, чи є щось смачненьке.
Вона їла те, що було в холодильнику і йшла на співбесіду.
Її вседозволеність почала зростати в геометричній прогресії з кожним днем. Згодом вона почала без дозволу брати одяг моєї дружини. І все б нічого, якби її око не впало на дорогий і розкішний костюм, який був призначений для особливих подій. Сестра в ньому гуляла до ранку. Наступної доби вона прокинулася лише під вечір.
Зрештою через місяць ми почули:
– Я пройшла співбесіду. Тільки тепер мені потрібен автомобіль, але я вже все придумала. Сестра мені може віддати свій, а її з роботи забиратиме коханий чоловік.
Звичайно, такий розклад подій нікого не влаштовував. Сестрі довелося продовжувати пошук вакансій.
На п’ятому тижні у родички абсолютно закінчилися гроші. Навіть на засоби інтимної гігієни доводилося просити. Дружина ж прийшла із новою парою туфель додому. І що ви думаєте? Довелося купувати такі ж і для її сестри!
На шостому тижні пошуки роботи припинилися. Аргумент: втомилася. Ми були вдома удвох і я попросив її помити за собою посуд. Натомість відповідь була наступною:
– Хіба я вам домогосподаркою наймалася?
Коли дружина повернулася додому, то почула таке:
– Як ти живеш із таким скупим чоловіком? Жах. Він навіть не може купити своїй коханій посудомийну машинку!
Під час сьомого тижня спільного проживання сестра попросила мене купити їй прокладки. Я відмовився, за що почув у свою сторону низку образ.
Дружина вирішила, що в цій ситуація я не правий. Мовляв, причепився до бідної та втомленої дівчини. У неї й без того проблем повно!
Через декілька днів:
– Коханий, дай мені гроші на заправку автомобіля.
– Ти ж нещодавно отримала зарплату, – здивувався я.
– Ну так, але я дала гроші сестрі на новий костюм. Їй для співбесіди потрібно.
– А вона не може піти в тому одязі, що є? Нехай спочатку заробить, а тоді купує.
– У неї нічого нормального немає!
– А це не мої проблеми.
Дружина сказала, що я безсердечний егоїст.
Моє терпіння обірвалося. Я пішов пакувати речі сестри і вказав їй на вихід. Коли дружина почала зі мною сваритися, то я пригрозив, що їй загрожує місячний абонемент на прогулянки пішки до роботи й назад.
На дев’ятий тиждень я вислухав нотації від свекрухи, яка довго висловлювала своє обурення по телефону.
Хто б що мені не говорив, але я не шкодую про своє рішення. Чому я маю жертвувати власним спокоєм і комфортом заради інших? Нарешті в сім’ї панує лад. Така гармонія для мене важливіша, ніж забаганки родичів.
А на чиєму ви боці в цій ситуації?
